Мистецтво як соціокультурне явище

Мистецтво здавна привертає увагу філософів і естетиків. Причому їх інтерес до мистецтва виокий в силу багатовимірності самого цього явища. Перш за все, необхідно визначити специфіку і границі мистецтва, його роль в житті людини і суспільства.
Мистецтво – це одна з форм культури і сфера художньої творчості. На відміну від конкретних гуманітарних наук, що вивчають мистецтво (мистецтвознавство, літературознавство, музикознавство, історія та теорія архітектури і т. П.), Філософія досліджує мистецтво в загальному плані і в контексті життя людини і суспільства. Мистецтво, як спеціалізована діяльність і як особливий вид художньої творчості, історично сходить до всякого вміло, майстерно, майстерно зробленому людиною предмету, т. Е. Воно було органічно вплетено в практичне життя. Потім поступово воно стало відображенням і художнім зображенням життя. Мистецтво відображає і зображує життя в художніх образах, які дозволяють людині безпосередньо, в чуттєвому вигляді переживати те, що в них уклав художник. Чим талановитіший твір, тим більше воно наближене до життя, але не в плані її простого копіювання, а в сенсі глибокого впливу твору на душу читача, глядача, слухача, який спонукає їх до творчості, праці, шляхетних вчинків і т. Д.
Мистецтво слід відрізняти не тільки від життя, а й від різного роду видовищ, спорту, цирку, кориди, карнавалу, гладіаторських боїв і т. Д. Деякі види спорту наближаються до мистецтва (наприклад, художня гімнастика, фігурне катання, синхронне плавання), в них багато витонченого і красивого. Проте вони все ж не виходять за межі спорту, бо головне для нього – змагальність. Характер впливу різних видовищ і мистецтва на людину відрізняються один від одного. Видовища викликають у глядачів безліч різноманітних і сильних емоцій. Не випадково любителів спорту називають у нас уболівальниками. Перемога національної команди здатна викликати небувалий ентузіазм, навіть підйом патріотичних почуттів, а поразка – чревато смутком і навіть летальним результатом у особливо чутливих і не зовсім здорових уболівальників. Мистецтво, зрозуміло, також здатне викликати сильні переживання, але у них зовсім інша спрямованість і тональність. Мистецтво не просто збуджує емоції, а викликає у людини катарсис (грец. – Очищення душі під впливом сильного, благородного переживання). Мистецтво вимагає від людини більш менш розвиненого художнього смаку й розуміння. Воно є похідним від задумів художника і викликає завжди не тільки емоційні переживання, а й думки людини про життя, про себе, про інших людей. Справжнє мистецтво працює на духовне зростання людини, видовища ж просто хвилюють його нерви.
Мистецтво в структурному аспекті являє собою складну сукупність видів, родів і жанрів. До видів мистецтва належать: література, образотворче мистецтво, музика, архітектура, театр, кінематограф. У свою чергу види мистецтва діляться на пологи, епос, проза, поезія, драматургія (література); живопис, графіка, скульптура (образотворче мистецтво); інструментальна і вокальна музика; громадянська та промислова архітектура; драматичний, музичний театри і пантоміма; ігрове, документальне та анімаційне кіно. Жанри мистецтва – це ще більш диференційовані форми художньої творчості. Поезія, наприклад, може бути представлена ​​в жанрі сонета, поеми, стансів, балади, епіграми, байки, елегії і т. Д.
Цей складний комплекс видів і форм мистецтва виконує в суспільстві ряд цілком певних функцій. Прийнято виділяти такі соціокультурні функції мистецтва.
• Пізнавальна (див. Розділ по гносеології).
• Передачі соціального досвіду. Читач “Доктора Живаго” Б. Пастернака може отримати безцінний досвід жаху громадянської війни. Навряд чи йому захочеться стати в житті учасником або хоча б свідком громадянської війни. Людство дуже часто повторює одні й ті ж помилки, переживає ті самі трагедії, тому що втратило якусь частину соціального досвіду. Але не обов’язково цей досвід потрібно заново здобувати. Досить пережити його, спілкуючись з тими творами мистецтва, у яких зображені важливі події історії та людського життя.
• Комунікативна. Завдяки мистецтву людина здатна вгамувати свою спрагу в спілкуванні, зняти стан самотності і занедбаності. Важливо підкреслити, що за допомогою мистецтва спілкуються не тільки його “споживачі” між собою, але і художник з читачем, слухачем, глядачем. У сучасному мистецтві акцент робиться на творчому співпереживанні любителя мистецтва з твором. Так, наприклад, глядач, вражений незвичністю сюжету, колірної гами або манери зображення тієї чи іншої картини, дає волю своїй уяві, намагаючись зрозуміти, що хотів сказати автор своїм твором, а потім ділиться своїми переживаннями і відчуттями з іншими людьми.
• Компенсаторна. Мистецтво дозволяє людині розсунути просторово-часові рамки свого існування. Ідентифікуючи себе з персонажами художніх творів, він проживає безліч життів різноманітних людей, що жили в різних культурах і епохах.
• Гедоністична. Мистецтво приносить людині насолоду. Чим більш розвинений у людини художній смак, тим більш тонкі, одухотворені насолоди він може отримувати. А щоб мати розвинений художній смак, потрібно мати відповідні схильності і потрібно обов’язково вчитися розуміти мистецтво. Чим більш освічений чоловік, тим більш повної є його палітра сприйняття прекрасного, тим більше радості він отримує від спілкування з мистецтвом.
• Виховна. Мистецтво є потужним фактором виховання людини. Дуже часто моральні ідеали, на які орієнтуються мільйони людей, народжувались в літературі та інших видах мистецтва. На жаль, дуже часто цю функцію мистецтва, здатність художника захопити людей своїми героями, експлуатували в своїх інтересах політики та ідеологи. Так, наприклад, на образі Овода з однойменного роману Е.Л. Войнич виховалося не одне покоління революціонерів. Павка Корчагін з роману Миколи Островського був кумиром радянської молоді 30 – 40-х років.
Таким чином, структурно-функціональний аналіз мистецтва дає можливість визначити його межі, дозволяє відокремити його від інших суспільних явищ та видів діяльності, показує багаторольового завдання мистецтва в житті суспільства і окремої людини.

Посилання на основну публікацію