Логотерапія Віктора Франкла

В. Франка (р. 1905) – австрійський учений, засновник логотерапії.
З точки зору В. Франкла, кожна людина може опинитися в ситуації втрати сенсу життя. Цей стан він називає “екзистенційним вакуумом” (ЕВ). ЕВ настає внаслідок руйнування ціннісної основи людського існування. Людині нема чим і нема чого жити. Цей стан стосується самої глибини особистості, її внутрішнього Я або екзистенції.
ЕВ стає причиною ноогенного неврозу (НН), т. Е. Легкого особистісного відхилення, що виник на основі роздумів і переживань (ноогенний – буквально означає похідний від розуму) з приводу втрати сенсу життя. Неврози, будучи деякою психічної аномалією, потребують лікування, т. Е. Терапії.
НН вимагає логотерапія (логос – слово, сенс). Специфіка логотерапія полягає в тому, що лікування проводиться за допомогою слова. Суть же логотерапія у набутті людиною сенсу життя, у відновленні ціннісної основи його існування. Оскільки унікальний кожна людина і індивідуально неповторні біографії та життєві обставини людей, то і не може бути уніфікації у вирішенні проблеми сенсу життя. Логотерапевт покликаний не нав’язувати людині стереотипні уявлення про сенс життя, а повинен допомогти людині в його пошуку і знаходженні таких цінностей, які б дозволили йому знайти духовну грунт під ногами.
Незважаючи на унікальність життєвих обставин людей, є ряд ситуацій універсального характеру, які з усією гостротою ставлять питання про сенс життя. Хвороба, втрата близьких, втрата роботи або дієздатності, нерозділене або нещасна любов, перспектива смерті створюють ситуацію ЕВ. Для вирішення такого роду проблем люди неминуче звертаються до релігійних (Логос – одне з імен І. Христа) або філософським вченням.
В. Франка констатує, що сучасне західне суспільство, орієнтоване на споживання, здатне задовольнити найрізноманітніші потреби людей, але воно не здатне повною мірою задовольнити потребу в сенсі життя. Споживче товариство експлуатує гедонистическую мотивацію і всіляко її заохочує. Одним з характерних симптомів втрати суспільством і індивідом сенсу життя є надмірна концентрація уваги на сексі. Прагнення людини до отримання все більших і більших задоволень у цій сфері призводить до деперсоналізації сексуальних відносин, а чим більше увагу зміщується з партнера на сам статевий акт, тим більший збиток наноситься сексуальності. В результаті виникає не тільки роз’єднання і відчуження між людьми, але і втрачається можливість отримання задоволення в інтимній сфері. Таким чином, проблема сенсу життя ще більш загострюється і поглиблюється.
Теорія і практика логотерапія отримали широкий розвиток. Зокрема, в нашій країні під впливом авторитету В. Франкла виникли й існують служби “Довіра”, що надають первинну психологічну підтримку людям, які опинилися в кризових ситуаціях.

Посилання на основну публікацію