Компаративістський підхід філософії

У 90-х роках ХХ ст. активно проявляється компаративістський (порівняльний) підхід в дослідженні історико-філософських текстів. Широке поширення компаративістики пояснюється багатьма факторами. У сучасних умовах все частіше чути судження про те, що потрібно не вигадувати нове, а зрозуміти трансформацію, що трапилася в сфері філософії, яку яскраво відобразив філософський постмодерн. Справедливо постмодерн пропонує філософського товариства провести своєрідну реабілітацію традиційної проблематики всієї класичної метафізики. Але справа не тільки в реабілітації. Сучасне світогляд людини відрізняється цілісністю філософського погляду на світ, враховуючи традиції і новизну, розум і серце. Сучасний поліфонічність і багатовимірний світ об’єктивно вимагає кооперативної комунікації в філософії, яка враховує досвід філософствування на Заході, в Латинській Америці та Африці.

При наявності різноманітних філософських підходів до осмислення соціуму, людини і світу виявляється більше загальних тенденцій в розвитку філософських шкіл. Різне по формі і вербальної подачі осмислення подій, явищ країн і регіонів подібний за змістом. Фактично в сучасних умовах йдеться про єдину філософської традиції землян. У нових умовах потрібно адекватне розуміння поліфонічності філософії, пошук методів і способів глибокого і всебічного осмислення концепцій ісламу, християнства, буддизму, даосизму, дзену, придбання культурної та соціально-критичної спрямованості філософії.

Компаративістський підхід в історії філософії розкриває глибоке коріння спілкування західного і східного типу філософствування, розвіює міфи про культурно-історичному розмежування Заходу та Сходу, які в дійсності використовували іншу філософську культуру. Філософська компаративістика, використовуючи аналогії, паралелі, діалоги і полилоги, виділяє типи філософії, мислення, ментальності, раціональності, а також різні форми ірраціональної і релігійної рефлексій. Механізм взаємодії філософських культур в компаративістики розглядається діалектично суперечливим процесом переходу від одного розуміння світу, що оточує людину, до іншого через діалог і співпрацю.

Філософська компаративістика використовує методи: порівняльно-типологічний, порівняльно-історичний, аналогії, синтетичний, системний та ін. При аналізі історико-філософського матеріалу використовуються текстуальний, функціональний, ціннісний і комплексний методи.

Формування і розвиток філософської компаративістики – тривалий історичний процес, який пройшов багато етапів, від початку ще в давнину до сучасності. Американський теоретик історії філософії Пітер Раджу в праці «Введення в порівняльну філософію» писав, що філософська компаративістика – молода наука, вона не могла виникнути до встановлення тісних контактів між різними традиціями в філософії. В сучасних умовах Схід і Захід вступили в контакт один з одним в безпрецедентних масштабах і потребують глибокого взаєморозуміння. Така потреба вже не є питанням філософської допитливості, а справою життя.

Посилання на основну публікацію