Історичні етапи в розвитку філософської думки в Європі

план:
Особливості східної традиції світобачення.
Етапи розвитку західної філософської думки, їх характеристика: антична (6 ст. До н.е. – 5 ст. Н.е.); середньовічна (5 – 15 ст.); епоха Відродження (Ренесанс) (кін. 14 – поч. 17 ст.); Новий час. Століття Просвітництва (17- 18 ст.); філософія XIX ст. – Німецька класична філософія і постклассіка; XX – XXI ст. – Сучасна філософія.

Основні особливості давньоіндійської та давньокитайської філософії. Староіндійські релігійно-філософські вчення. Філософські школи стародавнього Китаю.
Антична філософія або філософія стародавніх греків і стародавніх римлян є початком європейської філософської думки майже всіх її наступних філософських шкіл, ідей, уявлень, категорій, проблем. Для неї властиво головну увагу приділяти світу, природи, космосу, що і визначає цей тип філософствування як космоцентризм (фюсис – грец. – Природа) – натурфілософія. Перших грецькихнатурфілософів хвилювало питання про сутність світу і природи, проблема першооснови світу – архе. Світ представлявся їм як що знаходиться в процесі становлення. Досократики (6 ст. – Поч. 5 ст. До н.е.): Анаксимандр – апейрон. Фалес називав в якості першооснови воду, Анаксимен – повітря, Геракліт – вогонь. Левкіпп і Демокріт – атоми; класичний (5 ст. до н.е.): Сократ – сутність людини, софісти; висока класика (5 – 4 ст. до н.е.): Платон, Арістотель і їх школи – вирішували проблеми синтезу філософського знання; елліністична (кін. 4 – 2 ст. до н.е.) – захід античної філософії і загибель; римська – 1 ст. до н.е. – 5 ст. н.е. приділяють увагу проблемам етики, людини; скептицизм, стоїцизм, неоплатонізм (Плотін, Порфирій, Прокл). Питання структури космосу, його долі і людини, відношення бога і людини.
Основні риси філософії Середньовіччя. Стиль мислення середньовіччя – теоцентрічен, філософська думка пронизана проблемами релігії. «Філософія – служниця богослов’я» говорили в освічених колах середньовічної Європи. Вчені – представники духовенства, а церкви і монастирі – центри культури і науки. Питання філософії: створений світ богом або існує сам по собі? Як поєднуються свобода волі людини і божественна необхідність? Таке зближення філософії і релігії – сакралізація (сакральний (лат.) – Священний) – носило моралізаторський характер, виховувала людини. Основні напрямки: патристика (з 1 по 6 ст. Н.е.): В. Великий, А. Блаженний, Г. Ниський, Тертуліан, Оріген – на розвиток цього напрямку простежується вплив Платона; і схоластика (11-15 вв.): Еріугена, А. Великий, Ф. Аквінський – на цьому етапі відбувається систематична розробка християнської філософії, що спирається на філософську спадщину Аристотеля.
Епоха Відродження (Ренесанс) (кін. 14 ст. – Поч. 17 ст.) – Антропоцентризм (антропос – людина), виникнення нового мистецтва, перші кроки сучасного природознавства, нові політичні, соціальні концепції, соціалістичні утопії. Епоха заклала основи філософії вільної від релігійно-світоглядних передумов – секуляризація. Н. Кузанський, Л. да Вінчі, Мікеланджело, Е. Роттердамський, Т. Мор, М. де Монтень і ін. Це час становлення досвідчених наук, дають істинне знання про природу. Так, Коперник відкрив, що Земля не є центром всесвіту, а це мала планета сонячної системи. Були створені телескоп, мікроскоп, барометр, компас.
Філософія Нового часу. Проблема методу в пізнанні. Емпіризм (Ф. Бекон). Індуктивний метод. Вчення про ідолів. Класифікація наук. Раціоналізм Р. Декарта. Дедуктивний метод. Принцип картезіанського сумніву. Епоха Просвітництва – 18 ст. Прогрес суспільства є процес пізнання; боротьби з релігійними поглядами, а також з метафізичними навчаннями Декарта, Лейбніца, які намагалися узгодити розумні затвердження з фундаментом релігійної віри; деїзм – бог створив світ, а потім не втручається в перебіг процесу – Толанд, Т. Джеферсон, Б. Франклін та ін. Активну боротьбу з релігійними поглядами вели французькі матеріалісти: Ж. де Аламбер, Ж. Ламетрі, К. Гельвецій, П. Гольбах, Д. Дідро. Вони творці атеїстичного і антіметафізіческой світогляду.
XIX століття. Загальна характеристика німецької філософії. Теорія пізнання І. Канта. Питання про можливість існування філософії як науки. Філософія Г.В. Гегеля – вершина німецької класичної філософії. Філософія марксизму. Соціальний характер філософії К. Маркса і Ф. Енгельса. Західна філософія другої половини 19 століття. Ірраціоналізм (С. К’єркегор, А. Шопенгауер, Ф. Ніцше). Філософія життя (В. Дільтей). Інтуїтивізм (А. Бергсон). Ф. Ніцше. Критика християнської моралі.
Основні напрямки та школи філософії XX століття. Основні характеристики – сциентизм, антропоцентризм і повернення до основ релігійної філософії. Сцієнтизм і Антисцієнтисти. Психоаналіз (З. Фрейд, Адлер, Юнг), логічний позитивізм, аналітична філософія (Бертран Рассел, Людвіг Вітгенштейн), екзистенціалізм (Сартр, Хайдеггер), герменевтика (Гадамер), феноменологія (Гуссерль) і ін.
Контрольні питання:
Охарактеризувати основні етапи розвитку європейської філософії:
– Антична;
– Середньовічна;
– Епоха Відродження (Ренесанс);
– Новий час, добу Просвітництва;
– Філософія XIX ст;
– XX – XXI ст. – Сучасна філософія.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.