Філософські погляди у Вавилонії

Відомості про Вавилонії знаходимо в кінці IV – початку III тисячоліття до н. е. Тут розвиток рабовласницьких відносин пішло далі, ніж в Єгипті. Зростання багатства на одному полюсі і злиднів на іншому, складне становище нижніх шарів населення, загострення соціальних суперечностей все більш виявлялися вже в епоху першої вавілонської династії і відомі з знаменитих законів Хаммурапі (початок ІІ тисячоліття до н. Е.). Тоді ж в Вавилонії з розвитком виробництва значних успіхів досягли астрономія і математика. Вавилонська числова система стала попередницею сучасної арабської системи. Вавилонські математики поклали початок алгебрі – знали правила виведення квадратних і кубічних коренів, – початок геометрії, в тому числі і відомої теоремі, що отримала в Греції назву теореми Піфагора. Астрономи склали карту зоряного неба. Збереглися дані про відомого вавілонського астронома Селевк, який висловив думку про геліоцентричної будові Вселенной.В Стародавньому Єгипті і Вавілонії склалися перші стихійні ідеалістичні погляди. В основі зачатків філософської думки в Вавилонії лежить шумерська міфологія, яка в специфічних формах характеризувала первинний хаос. Міфологічні уявлення Вавилона пов’язані з міфом про Іштар, що втілює циклічність пір року і відбивав календарний землеробський міф. В епосі про Гільгамеша з певною силою пролунав мотив життя і смерті, трагізм буття людини. Людина усвідомлює свою смертність на тлі вічності богів. Зачатки філософської думки в Єгипті і Вавилоні також пов’язані з міфами про Ісіді і Осіріса. Творцем теорії життя і смерті став Осіріс, а втіленням Нілу – джерела всього живого в Єгипті і Вавилоні – Ісіда. Тоді ж популярність облітає діалог пана і раба про сенс життя, поширюються ідеї реальності земного буття, формуються сумніви щодо загробного царства, з якого ніхто не давав про себе знати, ідеї скептицизму і песимізму. З тих пір виникає криза релігійно-міфологічного світогляду. Тоді ж поширюється процес деміфологізації. Зачатки атеїстичних і стихійно-матеріалістичних поглядів єгиптян і вавилонян активно вплинули на подальший розвиток науки і матеріалістичної думки в Стародавньому світі. Плутарх стверджував, що в наслідку відомий мислитель Греції Фалес саме у єгиптян навчився визнавати воду первинної, першим став мислити про природу.

Космологія і космогонія в Вавилонії

У період становлення і розвитку вавилонської імперії шумерські досягнення мистецтва, науки, техніки знаходять нове розвиток. А ось в релігійній сфері відбулися лише зовнішні зміни (місце бога Енліля – покровителя шумерів зайняв бог Мардук – бог Вавилона). Такі процеси відбулися і в літературі, мистецтві. По суті вавилонська релігія залишилася тотожною релігії шумерів. Багато літературних тем і методів, характерних для шумерів, хоч і в зміненому вигляді, але покладені в основу вавилонської культури.Основние положення вавилонської космологічної і космогонії концепції викладені в грандіозному творі «Енума еліш» ( «Коли на горі»). Центральною фігурою виступає Мардук, вавилонський бог, відповідно до тим фактом, що Вавилон тоді грав функцію світу. Мардук – спочатку бог землеробства або сонячне божество. У «Енума еліше» йому приписується роль, яка не узгоджується з його характером: Мардук виконує ту роль, яку здійснював бог грози Енліль. Ось чому очевидно, що початковий герой оповідання Енліль заміщений Мардуком. Очевидно, з міфом трапилися такі ж метаморфози, як і з іншими, наприклад з міфом про Гільгамеша. Адже Гільгамеш – найвідоміший герой Шумеру. Сучасні сходознавці дізналися про Гільгамеша і його героїчних діяннях не з шумерських, а з семітських джерел. Головний герой вавілонської епічної поеми Гільгамеш, за загальним визнанням, – найбільш значимий літературний персонаж Стародавнього Дворіччя. Порівняльний аналіз вавілонського епосу і його шумерських джерел свідчить, що вавилонські мислителі використовували і передавали шумерська епос, підганяючи його під свою мірку. Філософія буття, викладена в концепціях шумерської цивілізації, виступає аксіомою для всієї месопотамської цивілізації.

...
ПОДІЛИТИСЯ: