Філософія історії Фіхте

Історія, за Фіхте, зводиться до того, що людство, яке спочатку слід розумним принципам по простому інстинкту, потім в силу зростаючої гріховності псується. Громадський порядок після цього стає можливим підтримувати лише шляхом сліпого підпорядкування примусовому зовнішньому авторитету. Слідом за цим притаманна всім людям тяга до незалежності скидає давить авторитет, і люди починають поступово знову знаходити вільну любов до розуму – але вже не з інстинкту, а в новій, свідомої, формі.

Легко помітити, що це пояснення ходу історії грунтується на схемі: теза, антитеза, синтез. За зразком Фіхте пізніше будували власні теорії історичного процесу Шеллінг і Гегель.

 

На думку Фіхте, епоха, в яку живе він сам, і є періодом повалення насильницьких авторитетів. Вона спочатку призведе до торжества наукового знання, коли розум підніметься з рівня інстинкту до ступеня ясно усвідомлює початку. Ще пізніше людство виробить мистецтво втілювати розум у всіх проявах життя – особистого та соціальної. Таким чином, виникне ідеальне суспільство.

Фіхте помітно схильний до расизму. На його переконання, історичне людство постійно виявляло подвійність складу. Здавна існував нормальний народ, який оточували нижчі раси – боягузливі, народжені із землі дикуни («scheue und rohe erdgeborene Wilde»), що жили грубо-чуттєвої життям. Вся історія являє собою безперервну боротьбу нормальної раси з некультурними дикунами і поступову перемогу цивілізації над варварством.

Посилання на основну публікацію