Філософія і методологія науки

план:
Предмет філософії науки. Історичні етапи філософії науки.
Наука як діяльність і соціальний інститут. Функції науки.
Структура наукового знання, його форми і методи. Динаміка наукового пізнання.
Специфіка соціально-гуманітарного пізнання.
Наука і моральність.

Предметом філософії науки є загальні закономірності і тенденції наукового пізнання як особливої діяльності з виробництва наукових знань, взятих в їх розвитку і розглянутих в історично змінюється соціально-культурному контексті. Філософія науки розвивається разом із самою наукою і їх тісний зв’язок простежується протягом всієї історії. Основні етапи розвитку науки: позитивізм О. Конта, Г. Спенсера, Дж. С.Мілля (перший позитивізм); емпіріокритицизм (другий позитивізм); неопозитивізм (третій позитивізм); розвиток філософії науки в другій половині ХХ століття. Важливий внесок філософії науки в розвиток наукових досліджень полягає у виявленні найбільш ефективних методів пізнання, в розробці дослідницької методології.
Наукове знання за своїми ознаками істотно відрізняється від інших видів знання. Воно характеризується прагненням до об’єктивності і обгрунтування висунутих положень за допомогою фактів, емпіричних даних, а також широким використанням теоретичних схем, систематизують різні знання про світ і людину. Наукове пізнання відрізняється такими важливими ознаками, як несуперечливість, доказовість, перевірюваність, системність, а також наявністю спеціальної мови і методів.
Існує безліч методів наукового пізнання, тому виникає задача їх класифікації. Розглянемо класифікацію методів за рівнями спільності. Серед них виділяють спеціальні наукові та загальнонаукові.
Спеціальні наукові методи – найчисленніший клас. Застосовується в одній або в декількох близьких науках. Наприклад, в соціології – анкетування, в археології – метод розкопок, в психології – метод самоспостереження, у фізиці, хімії, астрономії – метод спектрального аналізу і т.д.
Загально методи – вони використовуються в багатьох науках і поділяються на: 1) логічні; 2) емпіричні і 3) теоретичні.
Особливості загальнологічних методів полягають в тому, що вони застосовуються на всіх етапах наукового дослідження, часто і на емпіричному і теоретичному. До них відносяться аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія. До емпіричних методів відносяться спостереження, вимірювання, експеримент. До теоретичних методів належать класифікація, узагальнення, ідеалізація, абстрагування, сходження від абстрактного до конкретного, моделювання формалізація і ін.
До форм наукового знання можуть бути віднесені ідеї, принципи, закони, гіпотези, теорії, наукові проблеми, факти, емпіричні узагальнення, аксіоми, теореми, концепції, парадигми, парадигми, наукова картина світу як вища форма систематизації наукового знання.
Ідеали і норми наукового пізнання. На результат пізнання робить свій вплив такі чинники, як попередні традиції, засоби і стандарти дослідження. Вони формують ідеали і форми наукового пізнання. Під ідеалами наукового пізнання розуміють загальновизнані форми побудови дослідження і виклад його результатів.
Динаміка наукового пізнання. Ця характеристика наукового пізнання дає уявлення про те, як розвивається наукове пізнання, характер його розвитку. Розрізняють два підходи до побудови історії науки.
Найпростіший погляд на цей процес дають прихильники кумулятивізму. З їх точки зору, розвиток науки, процес накопичення наукових знань є процес безперервний і поступовий (І. Лакатоса). Що включається в процес пізнання з точки зору кумулятівістов: 1) розширення кола пізнаного; 2) постійне вдосконалення методів пізнання; 3) поява все більш досконалих форм наукового знання (наприклад, нових теорій).
Але кумулятівізм протистоїть інший погляд на проблему пізнання – антікумулятівізм. Він стверджує, що розвиток науки не зводиться тільки до процесу накопичення і поглиблення наукових знань. Антікумулятівізм стверджує, що розвиток науки – складний суперечливий процес, що включає в себе як еволюційні, так і революційні етапи, що включає перерви, поступовості, скачки. Антікумулятівісти говорять про неспівмірності змінюють один одного теорій і картин світу.
При цьому можуть бути виділені два підходи. Відповідно до одного з них – екстерналізм, розвиток науки визначається, головним чином, зовнішніми по відношенню до неї факторами (наприклад, потребами економіки, політичними завданнями, протиріччями, релігійним фактором). Інший напрямок – інтерналізм – стверджує, що розвиток науки визначається головним чином внутрішніми для неї факторами (наприклад, суперечностями між теорією і експериментами, різними теоріями, школами і т.д.). Тому, за Т. Куном, наукова революція (зміна парадигм) не веде науку до прогресу. Зростання знання, по Фейерабенду, відбувається в результаті проліферації (розмноження) теорій, які є непорівнянними (дедуктивно непов’язаними, що використовують різні методи і різні поняття).
Як висновок можна сказати наступне: наука розвивається і внутрішніми і зовнішніми факторами, в їх переплетенні.
Говорячи про науковому пізнанні, слід зазначити ще один дуже важливий момент, пов’язаний з етикою, мораллю в науці, в наукових дослідженнях. Тут важливим моментом передбачається дотримання етичних норм і цінностей. Серед них: 1) загальнолюдська моральна заповідь «не вкради», тобто недопущення плагіату, або тієї ситуації, коли людина чужі наукові праці видає за свої; 2) інша загальнолюдська моральна заповідь «не бреши», тобто припускайся псевдонаукових побудов заради користі. У зв’язку з цим можна згадати волюнтаристський свавілля в суспільствознавстві в епоху сталінізму і застою, «лисенківщиною» в біології і т.п. 3) Інший етичною нормою науки є відстоювання істини і соціальна відповідальність вченого за його наукову діяльність – особливо це важливо сьогодні, коли використовується внутрішньоатомна енергія, що володіє величезною потужністю. Також цілий спектр соціально-етичних проблем породжує молекулярна біологія, генна інженерія тощо Всі ці питання не можуть залишатися поза увагою сучасного процесу пізнання.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Суть розвитку