Емпірична концепція філософії

Емпіричний тип історико-філософського мислення яскраво висвітлив у працях античних досократів, які викладали філософські погляди тематичними рубриками, проблемно, систематизовано. Підхід до розуміння історії філософії досократики протиставили іншим школам, а саме таким, які разом з біографією філософів представляли і цілісні філософські вчення. Емпіричний спосіб викладу історії філософії спостерігається і в ХІХ ст. в «Нарисі історії філософії» Фрідріха Ібервег.

Головною особливістю емпіричного підходу до історії філософії є ​​те, що спостереження і пам’ять, при цьому не важливо, які їхні джерела – свідки або архіви, визначають провідну функцію філософського осмислення. Внутрішня рефлексія, раціональна діяльність, вивчення, боротьба осмислює духу зі своїм предметом – світом, життям в конкретно-історичних умовах – все залишається поза сферою дослідницького інтересу мислителя. Історія філософії не може стати історією поглядів, думок, навчань. При такому підході історія філософії перетворилася б в перелік поглядів, суджень, узагальнень і в кінці кінців в галерею безглуздостей і помилок.

Емпіричний підхід до пізнання, до формування філософських теорій фактично ліквідує історію філософії як науку.

...
ПОДІЛИТИСЯ: