Особливості етичної свідомості епохи Середньовіччя

Основні орієнтації етичної свідомості епохи Середньовіччя:

– теоцентризм (ідея бога як морального абсолюту); супранатуралізм;

– антирационализм (пріоритет віри над розумом); трансцендентне розуміння сенсу життя;

– ригоризм (християнська мораль є відмова від свавілля, підпорядкування волі бога);

– аскетизм (тілесне — тлін, головне — спасіння душі);

– інше, порівняно з античною етикою, розуміння чеснот (замість «блискучих вад язичництва» любов, милосердя, смирення);

– проголошення рівності людей перед богом.

Середньовічне етичне мислення являє собою заперечення античної моральної філософії передовсім тому, що основою інтерпретації моральності в ній виступає не розум, а релігійна віра. Будь-які варіанти здійснення самовладдя віри (сумнів у можливостях розуму, боротьба проти розуму та її поборників, союз віри і розуму в пізньої схоластики) відводять розуму другорядну роль як в осягненні істоти моралі, так і у виборі індивідуальної моральної позиції.

Ідея бога як морального абсолюту задає жорсткі межі тлумачення усієї моральної проблематики: життя людини та цінності цьому житті набувають сенсу лише в співвіднесенні з божественним законодавством; бог виступає в якості об’єктивного, безумовного, єдино істинного джерела моралі. Звідси — трансцендентне розуміння сенсу людського буття; суперечливе поєднання песимістичних і оптимістичних мотивів (песимізм переважно стосується «тутешнього» світу, оптимізм пов’язаний з сподіваннями на «град божий»); крайній ригоризм (християнська мораль є відмова від свавілля, повне підпорядкування волі бога: людина — «посудина для божества»); аскетизм; протиріччя між сущим («весь світ у злі лежить») і належним, представленим абсолютно бездоганним Царством Божим.

Центром християнської етичної концепції є ідея любові до бога. Любов розуміється як універсальний принцип моралі (моральне ставлення, тобто любов до ближнього виникає з неї); дозволяє надати моралі загальнолюдський статус; освячує все суще. З ідеї любові до бога народжуються нові (невідомі античності) чеснот: милосердя, передбачає прощення образ, готовність до співчуття і активної допомоги стражденним, і смирення. На тлі ідеї любові отримує своє вираження і «золоте правило» моралі: «Отож, в усьому, як хочете, щоб з вами поступали люди, так поступайте і ви з ними» (Матв., 7, 12).

На відміну від стоїцизму, орієнтованого на сильну особистість, здатну все знайти в самій собі, християнство звернено до «вбогим духом», до «працюючим і обтяженим», до всіх тих, кому потрібна зовнішня опора. Зневіреним християнська мораль пропонує втіха — спокута страждань і вічне блаженство в іншому світі.

Ідеали первісного християнства істотно відрізняються від наступних історичних форм його втілення, підпорядкували диктату своєї догматики філософську й етичну думку. По мірі перетворення в офіційну ідеологію і розповсюдження по всьому європейському світу, християнство зазнає еволюцію (від проповіді загальної любові до переслідування інакомислячих, від проголошення рівності людей і відкидання багатства: «Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому потрапити в Царство Боже», — до санкціонування соціальної нерівності тощо), яка визначається різними соціокультурними обставинами.

Оскільки для епохи Середньовіччя характерна «неотчлененность власне моральної свідомості від інших форм суспільної свідомості і моральності як специфічного способу регулювання від інших нормативів» (О. Р. Дробницкий), остільки християнська теологія синтезувала в єдиний нерасчлененный комплекс релігійну, філософську, етичну проблематику. У результаті проблема специфіки моралі, по суті справи, не піднімається, а традиційні етичні проблеми одягаються, якщо можна так сказати, в релігійні шати. Так, наприклад, в рамках проблеми теодицеї розглядається цілий ряд проблем етичного характеру. Межі інтерпретації цих проблем задані християнської догматикою, переступити їх не під силу навіть духовної опозиції.

Синкретизм середньовічного світогляду, обусловливавший відсутність самостійного статусу етики та підпорядкованість моральної проблематики теологічної, зберігався в період патристики, так і в період схоластики.

���°�³�����·�º�°...

ПОДІЛИТИСЯ: