Основи етикету

Етикет – правила ввічливої ​​поведінки, що регулюють людські відносини. Етикет як важлива сторона культури поведінки формується за допомогою виховання і передачі нащадкам етикетних форм поведінки, в яких міститься зашифроване знання про моральні норми і цінності. До них відносяться в першу чергу благі наміри, прояви уваги, жалю про скоєний вчинок або готовність спокутувати провину. Етикет передбачає використання в спілкуванні з іншими людьми таких якостей, як ввічливість, чемність, шанобливість, люб’язність, відвертість, тактовність і делікатність. У той же час застосування етикетних правил виключає грубість, нахабство, лестощі і розбещеність. Неувага до дотримання етикету проявляється в негативному ставленні до інших людей. Етикет виражає вимоги ввічливості, які підтримуються суспільством, і загальноприйняті норми поведінки стосовно до певних умов життєдіяльності людей.
Розрізняють декілька видів етикету:
1) придворний етикет – строго обмежує дії і вчинки людей, порядок і форми обходження, установлені при дворах монархів;
2) дипломатичний етикет – правила поведінки дипломатів і інших офіційних осіб при встановленні відносин один з одним під час дипломатичних прийомів, візитів і переговорів;
3) військовий етикет – звід загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;
4) загальногромадянський етикет – сукупність правил, традицій і умовностей, додержуються громадянами при спілкуванні один з одним.
Правила перерахованих видів етикету в чому збігаються, а відмінності між ними складаються лише в ступені обов’язковості їх дотримання. У міру змін умов життя суспільства, зростання освіти і культури деякі правила поведінки втрачаються або змінюються іншими. Вимоги етикету не є загальнообов’язковими, і їх дотримання залежить від місця, часу та обставин. Етикет як зовнішня форма культури невіддільний від внутрішньої культури особистості, а можливий розрив між ними є наслідком її духовного недосконалості. Ставлення до особистості як вищої цінності, в тому числі і через етикет, неможливо забезпечити без виховання системи цінностей і без високої вимогливості до себе і іншим людям.
Норми етикету, на відміну від норм моралі умовні і носять характер неписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що порушує громадський порядок. Культурна людина повинна знати, дотримуватися норм етикету і розуміти їх необхідність у відносинах з іншими людьми. Манери поведінки багато в чому відбивають внутрішню культуру, моральні та інтелектуальні якості людини. Уміння правильно поводитися в суспільстві полегшує встановлення контактів і сприяє досягненню взаєморозуміння.

Посилання на основну публікацію