Кондиціональні категорії етики

Це назва даної групи категорій фіксує таку важливу їх особливість як нормативний, «зразковий» статус. Їх можна також називати «взаємообумовленими», підкреслюючи змістовне єдність і найтісніший взаємозв’язок понять «обов’язок», «совість», «честь», «гідність». Кожне з них доцільно аналізувати в контексті таких специфічних особливостей всіх етичних категорій, як їх імперативний*, оцінний, мотивуючий характер.

Категорія «борг» найбільш концентровано виражає імперативність моралі, позначаючи «морально аргументоване примус до вчинків, моральну необхідність, фіксовану як суб’єктивного принципу поведінки» (А. А. Гусейнов). Борг — це ставлення до належного, тобто виконуючи певні обов’язки, людина усвідомлює їх як необхідні для себе (інтеріоризація). Здійснення боргу на практиці пов’язане з безкорисливістю мотивації, тому Кант вважав борг самим «чистим» моральним мотивом. Прояв боргу в життя людей пов’язане з безліччю колізій, що відбивають різноманітні суперечності (між повинністю і особистими уподобаннями; між різними видами боргу; між зовнішніми вимогами та індивідуальними ціннісними орієнтаціями та ін). Невиконання, в силу якихось причин, свого боргу може викликати неприємні, болючі переживання, які асоціюються з дією іншого механізму індивідуальної моральної регуляції, позначуваного категорією совісті.

Категорія «совість» відображає глибинний шар здатності людини до моральної самоорегуляції на підставі самооцінки. Сором, який також представляє спосіб самооцінки, відрізняється від совісті (наявність «зовнішнього спостерігача», виключно негативний прояв самооцінки). На рівні совісті самооцінка виражається як негативно («докори сумління»), так і позитивно (моральна задоволеність своїми вчинками, «чиста совість»). Двояка природа совісті: в глибоко особистісному виявляється щось загальнолюдське, «чисто ідеальне обличчя» (Кант), яке часто інтерпретують як «самотнє богослужіння» (Гегель) або «голос бога всередині людини».

Категорії «честь» і «гідність» утворюють стійке словосполучення, що підкреслює їх сутнісний взаємозв’язок, засновану на уявленні про моральної самоцінності людини, яка повинна усвідомлюватися персонально і, з іншого боку, знаходити відображення у зовнішньому, суспільному вимірі. Відмінності визначаються переважно тим, що категорія «честь» позначає морального суб’єкта як представника певної локальної спільності (класу, роду, професії тощо), а в категорії «гідність» моральна значущість особистості виражена більш універсальним, оскільки заснована на рівності всіх людей перед моральним законом. Тому усвідомлення своєю гідності дозволяє людині долати обмеженість приватних проявів світу моралі, надаючи їм загальнолюдський зміст. В якості категорії етики «гідність» слід відрізняти від іншого вживання цього слова (гідність = чеснота).

Посилання на основну публікацію