Етика Стародавнього Китаю

Етика Стародавнього Китаю формувалася під впливом суспільних процесів і провідних філософських вчень – даосизму, конфуціанства і моізма. Даосизм (школа Дао) – філософське вчення про Серединному або правильному шляху пізнання і життя – Дао. Головними етичними принципами даосизму є дао і де: дао – загальний внутрішній закон природи, суспільства і людського мислення; Де – конкретний прояв дао в людях і речах. У людському спілкуванні Де прирівнюється до турботи або здатності удосконалювати світ. Де є початком таких чеснот, як прагнення робити добрі справи; бездіяльність і здійснення недіяння, яке захищає людину від порочних вчинків. Виходячи з цього, Лао-цзи стверджує, що за втратою небесного дао, або духовної повноти, слід людське дао, ДЕ чи піклування, за втратою турботи слід людинолюбство (жень), за втратою людинолюбства – справедливість, а після втрати справедливості – ритуал (чи ). Ритуал є ознакою відсутності довіри та відданості людей один до одного. Конфуціанство – філософсько-етичне вчення, що розглядає етичні проблеми буття людини і його положення в суспільстві. Воно зароджується на рубежі VI-V ст. до н. е. Основною ідеєю є дотримання суворої суспільної ієрархії. Конфуцій, засновник конфуціанства, бачив у моралі основу державного правління, тому що вона допомагає згуртувати народ і зробити держава непорушною ієрархією. Головними етичними принципами конфуціанства є:
1) жень – людинолюбство або принцип доброзичливого ставлення до людей;
2) сяо – етичний принцип шанування старших, так само поширюється на родинні та державні відносини, оскільки країна порівнюється з великою родиною. Поведінка людини в сім’ї розцінюється як основа для поведінки в суспільстві, тому сяо є основою людинолюбства. Людина може займати в суспільстві високе положення, якщо він поважає батьків;
3) Чи – моральний принцип, який полягає в дотриманні ритуалів, звичаїв, норм і правил. У вихованні людини велика увага приділяється порядку як нормі відносин між людьми. Недотримання ритуалів і правил поведінки завдає образи людям;
4) тянь – духовне зростання і духовна повнота людини, досягаються за допомогою дотримання етичних принципів. Духовність грунтується на чесноти, а чеснота вище освіченості, так як красиві промови і манери незрівнянні з самопожертвою.
Моізм – вчення, що розглядає проблеми суспільного устрою на засадах етичних цінностей. Основний етичною нормою, керуючої державою, повинна була стати справедливість, т. Е. Суспільний устрій, в якому мудрі і благородні люди керують дурними і низькими і прославляють доброчинців і карають тих, хто чинить зло. У ньому талановиті люди займаються тим ділом, в якому вони могли себе проявити, а праця винагороджується.

Посилання на основну публікацію