Етичні уявлення А. Шопенгауера та Ф. Ніцше

Прагнення до змін і новизни, властиве даному часу, що виявлялося по-різному. Так, в контексті «філософії життя», орієнтованої на відкидання всього загальнозначущого, стереотипізованного і на утвердження цінності «живого», індивідуалізованого буття, оформлялися етичні уявлення тих мислителів, які значною мірою вплинули па моральне свідомість XX століття.

Артур Шопенгауер (1788-1860 рр..) — творець песимістичної етичної концепції ірраціоналістського типу. Головне етичне твір — «Дві основні проблеми етики».

Основні ідеї:
• в основі світобудови — воля (безпричинне, ірраціональне, «сліпе прагнення до життя»);

• в кожній людині воля проявляється особливо («інтелігібельний», «емпіричний», «придбаний» характери) і не може усвідомлювати повною мірою;

• спонукання емпіричній волі (егоїзм, ненависть, співчуття) визначають головні ціннісні орієнтації: егоїстичну, злобну, співчутливу;

• співчуття (пов’язане з універсальністю і неминучістю страждання) – основа моралі, що визначає головні чесноти — справедливість і людинолюбство;

• подолати страждання можна тільки шляхом відмови від волі до життя (недіяння, нірвана);
• істинна мета життя — смерть («resume життя»).

Фрідріх Ніцше (1844-1900 рр..) — найбільш яскравий, оригінальний (як у змістовному, так і в стилістичному відношеннях) ідеолог «переоцінки цінностей», подвергший радикальній критиці мораль і класичну етику. Головні пов ические твору «По той бік добра і зла», «Так говорив Заратустра», «До генеалогії моралі».

Основні етичні орієнтації:

• ідея пріоритету цінностей над знанням, зумовила этизацию філософії і змістовну інтерпретацію етичної проблематики;

• першочергова значимість індивідуального порівняно з будь-якими формами загальнозначущого індивідуалістичний пафос етичних суджень;

• основоположні поняття: «життя» (єдина реальність, світ у його даності суб’єкту), «воля» (багатомовна трактування — рушійна сила становлення світу, «воля до влади» – експансія свого «я» і ін);

• необхідність глобальної переоцінки цінностей для майбутнього відродження творчого потенціалу культури;

• одна з головних завдань цієї переоцінки цінностей — «перетворити мораль в проблему», стати «по той бік добра і зла» (позиція имморализма, тобто радикальної переоцінки всіх видів моральних приписів, що сковують індивідуальну свободу);

• генеалогія моралі: доморальный, моральний (мораль рабів і мораль панів), сверхморальный (образ надлюдини) періоди.

Loading..

ПОДІЛИТИСЯ: