Витрати виробництва

Витрати як нереалізовані альтернативи

Припустимо, людина вирішила відкрити магазин. Він вкладає в підприємство 6 тис. Фунтів своїх заощаджень і за перший рік роботи отримує 80 тис. Фунтів, при цьому його витрати на цей бізнес за цей рік склали 44 тис. Фунтів. Бухгалтер вважав би, що за рік було отримано прибуток 36 тис. Фунтів. Однак економіст з таким висновком не погодиться.

Він пояснить це тим, що потрібно враховувати не тільки прямі грошові витрати, але й альтернативні витрати, тобто той дохід, який ті ж ресурси могли б принести при їх найкращому альтернативному використанні. Саме це поняття витрат використовується для (1) підрахунку економічного прибутку і 92) визначення доцільності роботи підприємства в тому випадку, коли доходи від його діяльності не покривають загальних витрат.

приховані витрати

44 тис. Фунтів грошових витрат власника магазину – це явні витрати. Однак якщо ми подивимося на його витрати з точки зору нереалізованих альтернатив, то побачимо, що цей підприємець поніс і деякі приховані витрати. Так, його праця і капітал не принесли тих доходів, які були б отримані, якщо ці фактори використовувалися б інакше. Припустимо, його капітал можна було інвестувати під 8% річних. В цьому випадку приховані витрати в результаті вкладення капіталу в магазин склали б 480 фунтів на рік. Альтернативні витрати його праці визначаються аналогічним чином. Припустимо, що найбільш прибутковою альтернативою управління власним магазином була б робота
менеджером в магазині, що принесло б йому 23 520 фунтів на рік. Тому приховані витрати за рік становлять 24 тис. Фунтів; їх слід приплюсувати до прямих витрат і відняти всю цю суму з доходів. Тільки так можна визначити дійсний розмір прибутку.

Нормальна і наднормальна прибуток

Однак це не все. Власник магазину знає, що його бізнес пов’язаний з ризиком і невизначеністю, яких не було б, якщо він працював би на кого-то другого. Щоб у нього був стимул відкрити власний магазин, він повинен очікувати, що отримає прибуток (скажімо, 4 тис. Фунтів на рік), що компенсує цей ризик. Без такого прибутку відкривати свою справу не має сенсу, краще пошукати іншу сферу діяльності або найнятися менеджером і без додаткових клопотів отримувати заробітну плату.

Слід також врахувати ще один тип витрат (ми будемо їх називати нормальним прибутком) – мінімальні надходження, тобто то, що залишається після обліку всіх альтернативних витрат, чинників виробництва і що фактично утримує компанію в галузі. Нормальний прибуток – це теж витрати, тому що якщо її немає, підприємці займатися бізнесом не будуть.

Таким чином, поряд з явними і прихованими витратами існує і нормальний прибуток. Все, що залишається від отриманого доходу понад цю суму, називається виняткова прибутком.

Постійні і змінні витрати

Для цілей нашого аналізу розділимо всі витрати на два типи: постійні та змінні.

Постійні витрати – це ті витрати, що не залежать від обсягу продукції, що випускається компанії. Вони пов’язані із закупівлею неподільних чинників виробництва: будівель, устаткування і транспортних засобів. Постійні витрати доводиться нести завжди, навіть тоді, коли підприємство простоює і ніякого випуску продукції немає; зате при зростанні випуску вони не збільшуються.

Змінні витрати – це витрати, що змінюються прямо пропорційно обсягу продукції, що випускається. Вони визначаються витратами на змінні фактори виробництва: зайняту робочу силу, сировину, паливо для транспортних засобів, знос обладнання. Коли підприємство простоює, змінні витрати дорівнюють нулю, але при зростанні випуску вони збільшуються.

На практиці між постійними і змінними витратами провести сувору межу інколи важко. Віднесення якогось виду витрат до тієї чи іншої категорії часто визначається тимчасової перспективою. Якщо при поточному обсязі випуску підприємство не приносить прибуток, підприємцю доводиться згортати виробництво: спочатку припиняються понаднормові роботи, потім звільняється частина робітників. Згодом і інші фактори виробництва стають змінними, наприклад, число торгових представників може змінитися, якщо їх зміст не виправдовує принесені їм доходи, і тоді частина їх припадає звільняти. Фактор стає змінним, коли настає пора приймати рішення про його заміну або про альтернативному використанні витрачених на нього коштів. З плином часу обладнання і транспортні засоби підприємства зношуються, і їх треба замінювати, так що і вони переходять в категорію змінних витрат. На цьому етапі можна подумати, наскільки доцільно продовжувати цей бізнес або краще зайнятися якимось іншим.

Класифікація витрат за двома типами – постійним і змінним – корисна в силу двох причин.

1) Дає можливість ввести важливе для цілей економічного аналізу розрізнення між умовами пропозиції в різні часові періоди. У короткостроковому періоді використання принаймні одного чинника залишається незмінним. Тому пропозиція можна збільшити, задіявши, наприклад, більше число робочих, ввівши надурочних робіт або закупивши більше сировини, не змінюючи при цьому розмірів підприємства або організації виробництва. Тому в короткостроковому періоді компанія може і не досягти оптимального поєднання чинників виробництва, необхідного для випуску необхідного обсягу продукції. У довгостроковому періоді змінними стають все чинники, тому пропозиція в змозі повністю пристосуватися до змін попиту, і можна домогтися оптимальної комбінації всіх задіяних факторів виробництва. У цьому випадку пропозиція може в повній мірі реагувати на зміни попиту.

2) Розподіл витрат на постійні та змінні, як буде показано нижче, грає принципову роль і тоді, коли компанія вирішує, продовжувати їй роботу чи ні. У довгостроковому періоді як постійні, так і змінні витрати виробництва повинні повністю покриватися доходами, і тому якщо компанія хоче продовжувати діяти, необхідно, щоб ця умова виконувалася. Але в короткостроковому періоді постійних витрат не уникнути, навіть якщо зовсім зупинити виробництво. Воно і зрозуміло: адже за постійні фактори, що вимагаються для будь-якого виробництва, компанія вже заплатила. Зупинивши підприємство, компанія економить тільки на змінних витратах. Тому якщо вони покриваються за рахунок доходів від продажів, то компанія буде продовжувати виробництво; а всі доходи, отримані понад покривають змінні витрати, йдуть на відшкодування постійних витрат.

Посилання на основну публікацію