Векселя як об’єкт міжнародних торгових угод

У міжнародних розрахунках активно використовуються векселі/тратти, які самостійно або в пакеті з іншими документами є підставою вимоги оплати за ним. Взаємовідносини учасників вексельного обороту носять характер спеціальних правовідносин і регулюються не загальними нормами цивільного права, а нормами особливого вексельного права.

Основними міжнародними правовими актами в галузі використання векселів є Женевські вексельні конвенції 1930 р.:

– Конвенція про єдиний закон про переказний і простий вексель;
– Конвенція, що має метою дозвіл деяких колізій законів про переказні і прості векселі;
– Конвенція про гербовий збір щодо переказного і простого векселів.

Країни, що підписали або приєдналися до першої із зазначених конвенцій взяли на себе зобов’язання ввести в дію на своїх територіях Женевський вексельний закон, або Уніфікований вексельний закон (УВЗ), який є додатком до зазначеного міжнародного договору.

Англо-американська система вексельного і чекового права, сформована національно-правовими актами країн «загального права», що не приєдналися до Женевських конвенцій (Австралії, Великобританії, Індії, Канади, Кіпру, США та ін), як би протистоїть прийнятої в Європі системі вексельного і чекового права. Векселі англо-американського типу відрізняються від Женевських векселів тим, що вони передбачають більш спрощене регулювання століття-‘ сельного зобов’язання: менш вимогливі як до форми, так і до змісту вексельних документів. У державах англосаксонського права регулювання вексельних відносин базується переважно англійською вексельному Законі 1882 р.

Існує також і третя система вексельного права (Болівія, Венесуела, Іран, Іспанія, Мексика, Чилі). Вона відрізняється деякою кількістю специфічних норм, не властивих ні англосаксонським, ні континентальним країнам.

Для створення більш універсального документа в частині вексельних відносин Комісія ООН по праву міжнародної торгівлі ЮНСІТРАЛ розробила Конвенцію 1988 р. про міжнародний простому і міжнародному переказному векселі. Проте на дату закриття підписання — 30 червня 1990 р. — Конвенцію підписали три держави: Канада, США і РРФСР. Згодом до неї приєдналися Мексика і Гвінея. На цьому етапі Конвенція чинності не набула.

Документ, що видається в якості векселя як строго формальний, згідно з даними міжнародною угодою обов’язково повинен містити вказівки наступного характеру: «Міжнародної простий (або міжнародний переказний) вексель, Конвенція ЮНСІТРАЛ». Ці ж слова, за правилами Конвенції, повинні міститися у тексті векселя.

Вексель — це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку платежу визначену грошову суму власнику векселя (векселедержателю).

Основні функції векселів:

—кредитна (дозволяє векселедавця отримати відстрочку платежу);
— платіжна (дозволяє розраховуватися векселем як грошима);
— гарантійна та ін.

Використовуються два основних види векселя: простий і переказний.

Простий вексель (promissory note) є цінним папером, яка виписується за певною формою в суворій відповідності з приписами вексельного права. Вексель включає підписані особою, що видає вексель, грошові зобов’язання, які є безумовними і визначають грошову суму, яка буде виплачена видає вексель особою у визначений термін у певному місці.

Простий вексель містить:

— найменування «вексель»;
— просте і нічим не обумовлене обіцянку сплатити певну суму грошей;
— зазначення строку платежу;
— вказівка місця платежу;
— найменування того, кому або наказу кого повинен бути здійснений платіж;
— зазначення дати і місця складання векселя;
— підпис того, хто видає вексель (векселедавця).

Переказний вексель/тратта (draft, bill of exchange) є передаються векселем, що виписуються за певною формою згідно з приписами вексельного права. У ньому кредитор (трасант) доручає боржнику (трасату) сплатити певну грошову суму в певному місці і в призначений час йому самому (кредитору) або третій особі (ремітенту). Тратти повсюдно використовуються при здійсненні міжнародних розрахунків за допомогою інкасо та акредитивів.

Переказний вексель (тратта) в операціях фірмового кредитування повинен містити наступні реквізити:

— найменування «вексель»;
— просте і нічим не обумовлене пропозицію сплатити певну суму;
— найменування того, хто повинен платити;
— зазначення строку платежу.

Учасниками вексельного обігу, згаданими в документарній тратті (таку назву використовується в торгових операціях), є:

трасант — особа, выписывающее тратту;
трасат — боржник, якому особа, выписывающее тратту, доручає здійснити виплату;
акцептант — боржник, який за допомогою акцепту на тратті прийняв на себе обов’язки по виплаті;
ремітент — особа, на користь якої або за поруче-” нію якого слід виконати виплату;
індосант (хінтерманн) — особа, що за допомогою індосаменту поступається тратту іншій особі;
індосат — особа, ремітент або інший черговий індосант, який поступився тратту допомогою індосаменту;
поручитель (авалент) — особа, що приймає відповідальність за векселем за невиконані зобов’язання боржника, зазначеної на тратті, щодо всієї суми, зазначеної на тратті (векселі).

Боржник повинен прийняти тратту, тобто підтвердити свої зобов’язання на тратті. Трасат не відповідає за векселем, поки не прийняв або не акцептував тратту (вексель). Акцепт міститься з лівого боку поперек вексельного бланка. Заборгованість за векселем може бути передана третій особі за допомогою індосаменту, що розміщується на звороті вексельного бланка.

Тратта може містити аваль/поруку, що означає, що поручитель зобов’язується заплатити грошову суму, зазначену у тратті, якщо її не заплатить боржник. Порука здійснюється за допомогою підписи під свідченням про поручительство, яке міститься на передній стороні вексельного бланка (тратти).

У разі, якщо боржник не врегулює свої відносини з кредитором по заборгованості, що випливає з тратти, то за допомогою регресу (судового розгляду) здійснюється опротестування за векселем (тратті). Опротестування векселя, яке готує нотаріус, є твердженням про невикупі векселя, перекладного акцептантом. Час опротестування після закінчення вказаного строку виплати вексельної суми в загальному випадку дуже невелика, що є важливим для особи, підготовлюваного доручення для банку, коли це особа дає банкам розпорядження з приводу поводження з траттами. Такі розпорядження слід передавати разом з документами з тим, щоб при недодержанні строку оскарження не викликати втрати права на регрес.

Розрізняють наступні види тратт:

— тратта, за якою оплата провадиться за її пред’явленні, звана траттою a vista або at sight, що означає, що виплата по ній проводиться в день її подання або подання її одержувачу до оплаті через банк;
— термінова тратта оплачується у визначений термін. з дати її виписки, або після її пред’явлення, або в строго певний день (це відноситься до кредитних операціях).

Роль, яку виконують тратти, які виписуються в процесі реалізації торгових угод, залежить від виду угоди, однак в загальному випадку тратта служить для страховки кредиту, виконуючи, таким чином, кредитні і гарантійні функції.

В русі векселів (тратт) посередниками є банки, які приймають векселя для інкасо, тобто виконують банківську операцію, яка полягає в отриманні боргу від боржника.

У певних випадках банки приймають векселя до дисконту для подальшого продажу.

Дисконт векселя відбувається е випадку, коли банки скуповують векселя до закінчення терміну виплат по них, утримуючи з вексельної суми відсотки за час від дня придбання векселя до дня виплат по ньому. Розмір ставки, за якою банк обчислює відсоток за дисконт векселя, або облікова ставка, залежить, крім іншого, від строку платежу за векселем, валюти векселя й ін.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: