Теорія Адама Сміта

Теорія А. Сміта Становлення класичної економічної школи пов’язане з іменем видатного англійського вченого Адама Сміта (1723-1790). Саме А. Сміт розробив і представив економічну картину суспільства як систему. Основним його твором є «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776). У ньому представлені наступні теоретичні положення.

1. Ринкова економіка. А. Сміт висунув абстракцію «економічний людина», що характеризує в чистому вигляді дії людей в економіці. «Економічний людина», на його думку, керується тільки вигодою, як людина-егоїст. З природи людини-егоїста народжується обмін, оскільки він не робить подарунків і якщо щось дає, то вимагає як мінімум еквівалентного відшкодування. Таким чином, обмін, ринкова економіка, по А. Сміту, природні для людини. Іншою методологічною категорією дослідника була «невидима рука». «Невидима рука» — це об’єктивні економічні закони, які діють незалежно від волі і свідомості людей. Поєднуючи поняття «невидимої руки» з категорією «економічний людина», А. Сміт зазначав, що людина, «переслідуючи свої власні інтереси, часто більш дієвим чином служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне зробити це», що «невидима рука» ринку дає для суспільства кращі результати, ніж державне регулювання. Це пояснюється тим, що, діючи в умовах «невидимої руки», людина задовольняє, насамперед, свій особистий інтерес і тому працює добре (для себе, але одночасно і для суспільства). Таким чином, А. Сміт обґрунтовував концепцію свободи від державного втручання в економіку, отримала назву концепції «економічного лібералізму».

2. Багатство. По А. Сміту, основними чинниками збільшення багатства є кількість працюючих і їх продуктивність. Джерелом багатства, творцем всіх цінностей служить працю, а саме — «річний праця кожної нації», направляється для річного споживання.

3. Поділ праці. Спочатку в якості прикладу наводиться розподіл праці в шпилькової мануфактурі, що сприяє підвищенню продуктивності праці, завдяки вдосконаленню навичок робітника при виконанні окремої операції і заощадження часу при переході від однієї операції до іншої. Той же результат приносить і поділ праці в масштабах народного господарства. У той же час походження поділу праці на мікро – та макроекономічному рівні по-різному. Якщо в мануфактурі спеціалізацію робочих задасть керуючий, то в народному господарстві його створює, на думку А. Сміта, «невидима рука».

4. Гроші. Це товар, що стихійно виділився в процесі обігу на роль загального еквівалента, для подолання труднощів прямого продуктообміну. Серед функцій грошей А. Сміт виділяв функцію засобу обігу.

5. Вартість і ціна. А. Сміт вказує, що в усіх товарів є одна загальна властивість — те, що вони є продуктом праці. Автор приходить до висновку, що вартість — не що інше, як кількість укладеного в товарі необхідної праці. Крім того, величина вартості визначається не фактичними витратами праці конкретного виробника, а витратами, які в середньому по галузях необхідні для створення такого товару при даному рівні розвитку продуктивних сил.

Так як серед товарів вже виділився загальний еквівалент (гроші), то з’являється вимірювання вартості у грошах, тобто ціна. А. Сміт зазначає, що ціна може відхилятися від вартості: на короткий час під впливом коливань попиту і пропозиції, на тривалий — під впливом монополії.

А. Сміт переходить до капіталістичної економіки, коли робітник створює товар, а капіталіст стає його власником і продавцем. Для капіталіста в основі вартості товару лежать витрати на оплату робочих, купівлю засобів виробництва і оренду землі. Але те, що для капіталіста витрати, одночасно є доходами для робітників, самого капіталіста і земельного власника. У цьому полягає сенс формулювання, згідно з якою «заробітна плата, прибуток і рента є трьома первісними джерелами вартості». Отже, вартість товару А. Сміт не включив вартість спожитих засобів виробництва.

6. Заробітна плата. Нижню межу заробітної плати, на думку А. Сміта, становить вартість мінімуму засобів існування робітника і його сім’ї, на яку впливає матеріальний і культурний рівень розвитку країни. Заробітна плата залежить також від попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці. А. Сміт був одним з перших прихильників високої заробітної плати, бо така зарплата поліпшує становище нижчих шарів народу і матеріально зацікавлює робітника у підвищенні продуктивності праці.

7. Прибуток. А. Сміт дав двояке визначення сутності прибутку. З одного боку, прибуток у нього — це винагорода підприємницької діяльності. З іншого боку, прибуток являє собою певну кількість праці, яку капіталіст не сплатив робітникові. Мотивував він це тим, що прибуток не узгоджується з кількістю і складністю праці по управлінню підприємством. Крім цього, вона залежить від розмірів застосовуваного капіталу.

8. Капітал. Автор дає своєрідне трактування обороту капіталу і поділу капіталу на основний і оборотний. Основний капітал приносить прибуток «без переходу від одного власника до іншого або без подальшого звернення». В основний капітал він включає будівлі і споруди, поліпшення земельних ділянок, машини, професійну кваліфікацію працівників. Оборотний капітал служить своєму власникові тим, що «постійно йде від нього в одній формі й повертається в іншій». Він представлений грошима, сировиною і готовою продукцією. Таким чином, А. Сміт під обігом розумів перехід речі від одного власника до іншого.

9. Трактування продуктивної і непродуктивної праці. На думку А. Сміта, продуктивним можна вважати лише така праця, що виробляє товари, створює вартість. Непродуктивну працю, відповідно, не виробляє товару і не може створити вартості. До непроизводительному праці він відносив усю сферу нематеріального виробництва.

10. Роль держави в економіці. Не відкидаючи повністю участь в економічному житті і контроль з боку держави, А. Сміт відводить йому роль «нічного сторожа», а не регламентатора та регулятора економічних процесів. Виділяє три функції, які покликана виконувати держава: відправлення правосуддя, захист країни, влаштування і утримання громадських установ.

Посилання на основну публікацію