Одним з основних розділів платіжного балансу є торговельний баланс, тобто співвідношення між ввезенням і вивезенням товарів (експортом та імпортом). Ідеальний стан платіжного балансу – це нульове сальдо, тобто країна нічого не винна своїм партнерам, але і в неї в свою чергу немає боржників.
У реальному житті такої ситуації не буває ніколи: платіжний баланс тієї чи іншої країни має або позитивне (активне), або негативний (пасивне) сальдо (підсумок). Позитивне сальдо означає перевищення надходжень над платежами. Негативне – навпаки.
Для країн, які відстають від лідерів за рівнем економічного розвитку, активний торговельний баланс – джерело валютних коштів для оплати імпорту, доходів від іноземних інвестицій. Пасивний же баланс – ознака слабкості зовнішньоекономічних позицій країни у світовій економіці.
Незважаючи на те, що існує певна технологія збору і обробки статистичних показників платіжного балансу, похибки залишаються значними. Тому в балансі виділена стаття «Помилки і пропуски», до якої включаються дані статистичної похибки і неврахованих операцій.
Складання платіжного балансу необхідно для будь-якої країни, щоб правильно будувати свої економічні відносини з зовнішнім світом, щоб вони давали позитивні результати, щоб національна валюта була «міцної» і стабільною, національні фірми, які постачають свою продукцію на експорт орієнтувалися на зарубіжних ринках і могли чітко планувати свою діяльність.
Показники платіжного балансу повинні надавати можливість фахівцям порівнювати і зіставляти ситуацію в різних країнах. Для цього всі країни при складанні платіжного балансу повинні дотримуватися загальних рекомендацій. Їх розробляє і направляє в різні країни МВФ. У Росії складанням платіжного балансу зайняті фахівці Центрального банку. Наша країна стала публікувати свої платіжні баланси, починаючи з 1992 року.