Ринкові структури. Моделі сучасного ринку

Перші прообрази ринкових структур почали формуватися з зміцнення держави, появою міст, збільшенням чисельності населення. Це були невеликі ремісничі підприємства, що виробляли знаряддя праці і війни. З`явились нові люди – ремісники, будівельники, купці, міняйли (майбутні банкіри) і т. д. Поступово відбувалася інституалізація ринкових структур, яка в наш час знайшла складну систему з різними особливостями в кожній країні. Назвемо деякі з них: внутрішні, міжнародні,
товарні, фінансові, а також спеціалізовані. У свою чергу, товарні ринки поділяються на ринки засобів виробництва, споживчих товарів, інформаційних технологій, інтелектуальної праці і робочої сили. Фінансові ринки поділяються на валютний, ринок капіталів, кредитний і т. Д. Особливу групу складають ринки в сільському господарстві.
Головним двигуном ринку є конкуренція. Саме жорстка конкуренція підштовхує фірми до безперервного винахідництва, інновацій, організаційним та управлінським новинкам, підвищенню продуктивності праці.

Ринок завжди неоднорідний. На ньому діють різні фірми, які знаходять свою нішу у виробництві товарів, послуг, їх реалізації. Розрізняють чотири моделі ринку: ринок досконалої конкуренції; чиста монополія; монополістична конкуренція; олігополія.
Ринок досконалої (вільної) конкуренції передбачає необмежену кількість учасників конкуренції, абсолютно вільний доступ на ринок і такий же вихід з нього. Ознакою вільної конкуренції є також однорідність однойменних товарів. Це виражається, наприклад, у відсутності торгових марок. У реальній господарській практиці ринок досконалої конкуренції практично не зустрічається. Однак стверджувати, що більшість ринків в країнах з розвиненою економікою не відчувають благотворного впливу конкуренції, не можна. Ринкові структури, що склалися там і не потрапляють під визначення досконалого ринку, тим не менш успішно функціонують в конкурентному режимі.
Чистий (абсолютна) монополія існує тоді, коли фірма є єдиним виробником продукту, що не має аналогів. Цієї моделі притаманні такі риси:
• єдиний продавець, галузь – синонім фірми, оскільки фірма одне;
• реалізований продукт унікальний тому сенсі, що немає хороших чи близьких його замінників (така ситуація характерна для деяких сировинних галузей або випадків, коли фірма постачає принципово новий продукт);
• монополіст має ринкову владу, контролює ціни, постачання на ринок, інакше кажучи, якщо в моделі досконалої конкуренції фірма з ціною на ринку «погоджується», то тут фірма просто визначає її;
• на шляху входу в ринок монополістом встановлюються нездоланні для конкурента бар’єри як природного, так і штучного походження. У першому випадку говорять про природні монополії. Це підприємства громадського користування – електричні та газові компанії, підприємства водопостачання, лінії зв’язку, транспортні підприємства та ін.
Монополістична конкуренція – це така ринкова ситуація, при якій відносно велике число виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію. У даній ситуації не потрібно присутності на ринку тисяч або сотень фірм, як при досконалої конкуренції, достатньо кількох десятків.
В умовах чистої конкуренції фірми виробляють стандартизовану або однорідну продукцію, при монополістичної – диференційовану (різну). Диференціація стосується передовсім якості продуктів чи послуг, завдяки чому у споживача складаються переваги за якістю товару, а не за ціною.
Інша важлива характеристика ринків монополістичної конкуренції – це відносна легкість вступу в ринок. Тому на цьому ринку діє безліч дрібних і середніх фірм. Монополізм полягає в тому, що кожна фірма в умовах диференціації продукції володіє в деякій мірі монопольною владою над своїм товаром, т. Е. Вона може підвищувати або знижувати ціну на нього незалежно від дій конкурентів. Звичайно, ця можливість обмежується як наявністю виробників аналогічних товарів, так і значною свободою «входу» в галузь. Таким чином, ця модель характеризується високим рівнем конкуренції. Такі ринки існують у багатьох розвинених країнах.
Ринок олігополії характеризується невеликою кількістю учасників конкуренції, коли на ринку товарів і послуг незначне чісдо фірм.
Чітких меж між різними моделями ринку немає, тому модель олігополії охоплює область від чистої монополії до монополістичної конкуренції. Класичні олігополії утворюються трьома-п’ятьма виробниками. Наприклад, в автомобільній промисловості США панує «велика трійка»: «Дженерал моторі», «Форд», «Крайслер». Аналогічна ситуація в автомобілебудуванні Росії. Олігополії можуть вироблятися як однорідні, так і диференційовані товари. Однорідність переважає на ринках сировини й напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу і т. П .; диференціація – на ринках споживчих товарів. Останні три моделі ринку в економічній літературі об’єднуються поняттям «недосконала конкуренція» – в силу особливої ​​ролі окремих типів фірм в ціноутворенні.

Посилання на основну публікацію