Підприємство – це специфічна організація, яка виробляє певний товар з метою одержання прибутку від її реалізації.
Підприємство можна охарактеризувати через його мети.
Матеріальні цілі – це цілі досягнення певних матеріальних результатів. Зазвичай вони формуються у вигляді виробничої програми. Матеріальні цілі досягаються через реалізацію дій (операцій, процесів, заходів).
Соціальні цілі – це бажані відносини, по-перше, між працівниками підприємства, по-друге, з індивідуумами і групами людей у зовнішньому середовищі.
Вартісні цілі – очікувані в майбутньому прибутку.
Виручка підприємства
Кожне підприємство, перш ніж почати виробництво продукції, визначає, який прибуток, який дохід воно зможе отримати.
Виручка від реалізації – це показник, що характеризує кінцевий результат виробничої діяльності підприємства. Вона визначається як добуток середньої ціни на кількість проданих одиниць.
Виручка – основне джерело формування власних фінансових ресурсів підприємства. Вона формується в результаті діяльності підприємства за трьома основними напрямками:
основному;
інвестиційному;
фінансовому.
Виручка від основної діяльності виступає у вигляді виручки від реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), виражається у вигляді фінансового результату від продажу необоротних активів, реалізації цінних паперів.
Виручка від фінансової діяльності включає в себе результат від розміщення серед інвесторів облігацій та акцій підприємства.
Законодавчо закріплені два методи відображення виручки від реалізації продукції: по відвантаженню товарів (виконання робіт, надання послуг) і пред’явленню контрагенту розрахункових документів – метод нарахувань; у міру оплати – касовий метод.
Між цими методами є суттєва різниця. Моментом реалізації в першому випадку і, отже, освітою виручки залишається дата відвантаження, тобто надходження грошових коштів підприємству за відвантажену продукцію не є чинником визначення виручки. В основі цього методу лежить юридичний принцип переходу прав власності на товар. Але у випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, неспроможності платника підприємство може мати серйозні фінансові проблеми, результатом яких можуть стати неплатежі по податках і податковими зобов’язаннями, зрив розрахунків з підприємствами-суміжниками, виникнення ланцюжка неплатежів. Для того щоб згладити негативні наслідки неплатежів, підприємству надано право утворювати резерв по сумнівних платежів. Його величина визначається підприємством на основі аналізу складу, структури, розміру і динаміки неплатежів за звітний період. Резерв по сумнівних боргах є додатковим джерелом фінансування поточних зобов’язань.
У вітчизняній практиці найбільшого поширення набув другий метод – визначення виручки за фактичним надходженням коштів на грошові рахунки підприємства. Такий порядок обліку виручки дозволяє проводити своєчасні розрахунки з бюджетом та позабюджетними фондами, так як під нараховані податки і платежі є реальний грошовий джерело.