Планове ціноутворення

Ціноутворення, його сутність і чинники

Національна економіка багатьох країн будується на принципах змішаної господарської моделі. У сфері споживання все відносини будуються на принципах ринкових відносин.

Їх характеризують свобода суб’єктів господарювання, прагнення до максимізації власної вигоди, конкурентна боротьба між ними. Взаємодія між економічними агентами здійснюється щодо створення, розподілу, збула і споживання господарських благ. При цьому кожен з учасників угоди отримує свою вигоду. Виробник або продавець знаходить фінансовий дохід, а покупець – певну корисність. Взаєморозрахунки проводяться на підставі цін, які повинні забезпечувати інтереси обох сторін.

Процес формування цін на готову продукцію називається ціноутворенням. При цьому підприємець може вибирати один з орієнтирів:

  • Розрахунок власних витрат, встановлення цін з урахуванням надбавки для отримання майбутнього прибутку.
  • Ринкову кон’юнктуру, яка показує співвідношення пропозиції і попиту.
  • Поведінка конкурентів і їх цінову політику.

Найбільш часто використовується перший принцип, так як підприємець володіє найбільш повною інформацією про стан власних справ. Надбавка до ціни встановлюється згідно з його інтересами, але з урахуванням інтересів споживачів, так як при високих цінах покупець може відмовитися від придбання блага.

При ціноутворенні необхідно враховувати вплив певних факторів. Перш за все, на ціну впливає собівартість продукції, ринкова і маркетингова стратегія і тактика підприємства, його фінансові та інвестиційні можливості. Існує ряд макроекономічних чинників, таких як соціальні, політичні зміни в суспільстві, психологічні очікування покупців, споживчі властивості блага.

Таким чином, ціноутворення виступає в якості інструменту досягнення комерційної мети продавця, робить доступним блага для широких мас споживачів. В рамках макроекономіки ціноутворення виступає в якості механізму встановлення балансу між пропозицією і попитом, а також засобом отримання інформації про стан ринку.

Поняття планової економіки

Протягом всього існування людства господарські відносини між людьми зазнавали змін, поступово ускладнюючи. Спочатку існувало традиційне суспільство, його економічні зв’язки будувалися на принципах наступності, традицій. Для нього був характерний низький рівень розвитку виробництва. Здебільшого люди займалися сільським господарством, землеробством і ремеслом. Рівень життя людей був дуже низьким. Поступово економічні відносини вийшли на рівень сучасних систем, здатних до саморегулювання на основі ринкового механізму. Однак, в історії людства існував такий період, для якого були характерні планові економічні структури.

Планова економіка являє собою специфічну господарську систему, в якій всі матеріальні та нематеріальні блага вважаються громадськими. Приватна власність, особиста вигода і підприємницька ініціатива в такому суспільстві працюється. Держава виступає від імені народ як суб’єкт, що виробляє операції з майном. Основними принципами планової економіки можна назвати:

  • Відсутність приватної власності.
  • Низький рівень розвитку недержавного сектора економіки.
  • Жорстка централізація економічних процесів на користь провідних галузей народного господарства.

Авторитарна державна влада, яка визначає всі внутрішні господарські процеси.
Найбільш відомі країни, які брали планову економічну модель, Радянський Союз, Північна Корея, Китай. Досить часто планова економіка вважається повною протилежністю ринковій системі відносин. Особливістю планової економіки є сувора ієрархія органів управління. Створення економічного плану є досить трудомістким завданням і вимагає особливого підходу до управління і контролю над його виконанням.

Безумовними перевагами даної системи є її прозорість, відсутність сильного розшарування суспільства за доходами, підтримання високого рівня зайнятості, високі соціальні гарантії. Однак, планова економіка повністю виключає підприємницьку ініціативу, конкурентну боротьбу, які стимулюють економічний розвиток і зростання.

Планове ціноутворення

У плановій економіці кожен елемент спрямований на встановлення повного державного контролю. Ціноутворення так само виступало в ролі інструменту економічного управління. В умовах командної економічної моделі ціноутворення виконувало наступні завдання:

  • Встановлення цін на створювані блага в усіх галузях народного господарства.
  • Планування і прогнозування цін.
  • Регулює роботу місцевих органів ціноутворення, відстеження їх ефективності.
  • Здійснення контролю над обґрунтованістю і застосуванням розроблених і встановлених цін.

Планові ціни висловлюють специфіку господарської системи соціалістичного суспільства. Вона використовується для як інструмент управління виробничими процесами, а також забезпечення розподілу продукції між суб’єктами споживання відповідно до встановлених державними планами.

Особливістю цієї ціни є той факт, що вона визначається ще до початку створення блага. Крім того, вона сприяє встановленню незалежності підприємств в частині здійснення взаємних господарських розрахунків.

Ціноутворення в командній економічній системі відповідає певним принципам: ціни стабільні і не залежать від ринкових змін, при цьому періодично переглядаються в залежності від планів стратегічного розвитку країни. Державний контроль у сфері ціноутворення дозволяє впливати на науково-технічний прогрес, а також якість продукції.

Завдяки цінами створювалися умови для соціальної підтримки суспільства. Крім того, забезпечувалося зміцнення господарського розрахунку в усіх сферах економічного життя.

Посилання на основну публікацію