Неокласична модель ринкової рівноваги

Сутність економічної рівноваги

Економічна рівновага являє собою економічну категорію, яка відображає рівновагу попиту і пропозиції. В цьому випадку відбувається повна реалізація випущеної продукції і задоволення інтересів покупців і продавців в максимальному масштабі.

Рівноважний стан формує економіку максимальної ефективності і мінімальних витрат. Такий стан означає те, що вся випущена продукція пропонується до реалізації, а вся запропонована продукція купується споживачами.

З цієї причини основне завдання макроекономіки є процес досягнення макроекономічної рівноваги, яке виражається в забезпеченні певного виробничого обсягу. Макроекономічна рівновага означає в загальному вигляді рівність сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Макроекономічна рівновага можна характеризувати:

  • збалансованістю,
  • пропорційністю,
  • відсутністю стимулів для зміни цього положення.

Відповідно до ставленням до ринку рівновага являє стан між платоспроможним попитом і випуском товарів.

Також існує положення макроекономічного нерівноваги, яке представлено спадом виробництва, інфляцією, порушенням платіжного балансу.

Моделі ринкової рівноваги

Основними моделями ринкової рівноваги є класична і кейнсіанська модель.

Кейнсіанська модель розглядає макроекономічну рівновагу за умови державного втручання. На думку послідовників Кейнса ринкова система характеризується нестабільністю і циклічністю, відсутністю функції саморегулювання.

З практично не піддаються зміні ціни, ставки зарплати короткострокового періоду, з цієї причини вони не здатні привести в баланс сукупна пропозиція і попит. В цьому випадку рівноважний рівень виробництва і повна зайнятість не завжди будуть збігатися.

Основне поняття кейнсіанської теорії представлено ефективним попитом, який визначається станом макроекономічної рівноваги.

Ідея кейнсіанської теорії полягає в тому, щоб за допомогою стимулювання сукупного попиту і його активізації впливати на випуск і пропозицію продукції або послуг.

Кейнсіанська теорія велику увагу приділяла інвестиціям.

На думку послідовників кейнсіанської теорії, чим вище була прибутковість і розмір інвестицій, тим більше були масштаби виробництва і вище виробничі темпи.

Класична модель за основу закладала закон ринку французького економіста Сея.

Сей вважав, що пропозиція продукції здатне створити свій власний попит, а випущений обсяг товарів автоматично може забезпечувати дохід від створеної продукції, а, отже, буде достатнім для її повної реалізації.

Це означає, що отриманий дохід цілком витрачається.

Теорія класиків передбачала існування ринкового механізму, який може сам виправляти дисбаланс, що проявляється в масштабах національної економіки за допомогою гнучких відсотків, заробітної плати і цін. Це теорія вважала непотрібним державне втручання в економіку, на відміну від кейнсіанської теорії.

Особливості неокласичної моделі макроекономічної рівноваги

Неокласична модель рівноваги розглядає економіку з точки зору сукупної пропозиції. Така модель спрямована на вирішення проблеми нестачі ресурсів через альтернативне використання і розширення можливостей виробництва.

Сукупність проблем зростання ефективності в суспільному виробництві вирішується в довгостроковому періоді за допомогою:

  • гнучкості рівня цін,
  • високою адаптації ринкових механізмів,
  • реальної заробітної плати,
  • ставки відсотків і номінальної заробітної плати.

У неокласичної моделі реальний сектор економіки є кілька різних ринків: ринок праці і капіталу, грошовий і валютний ринок, ринок споживчої продукції.

Споживчий ринок продукції або послуг під впливом гнучких цін в довгостроковому періоді завжди буде характеризуватися рівноважним станом.

На ринку праці попит на працю пред’являється роботодавцями, пропозиція формується найманими працівниками. Реальна заробітна плата в цьому випадку представляє собою основу рівності між попитом і пропозицією.

Якщо розглядати ринок капіталу, то інвестиційний попит буде дорівнює заощадженням, а базою такого рівності буде норма позичкового відсотка.

Грошовий ринок характеризується тим, що попит на гроші з боку сукупності економічних суб’єктів, є функцією реального національного доходу, скоригованого на показник пропорційності.

У цьому випадку пропозиція грошей має перебувати в відповідно до величини валового національного продукту. Основа даного рівності являє собою норму позичкового відсотка, а валютний ринок являє собою в основі курс національної валюти.

Неокласична модель за первинний ринок бере ринок праці. Цей ринок визначає основи макроекономічної рівноваги. За допомогою гнучкої заробітної плати майже завжди відбувається встановлення повної зайнятості. Коли проявляється безробіття, то вона характеризується тимчасовим характером.

Основою споживчих витрат є заробітна плата, також вона є базою для сукупного попиту.

Ринок капіталу, як і інвестиції, врівноважується через гнучкість норми позичкового відсотка. Грошовий ринок, як і ринок споживчих послуг і товарів, встановлює рівновагу за допомогою гнучких цін.

Основний висновок, до якого прийшла неокласична теорія, полягає в тому, що ринковий механізм майже автоматично здатний забезпечувати рівноваги в макроекономіці.

Але реальним чином розвиток економіки відбувається циклічним чином. Пояснення причини циклічного розвитку неокласична модель так і не змогла надати.

Посилання на основну публікацію