Модель соціалістичної системи господарювання

У цілому на основі робіт класиків марксизму-ленінізму соціалістична система господарювання повинна функціонувати таким чином. У методологічному плані класики марксизму розглядали суспільне виробництво на рівні макроекономіки і виходили з того, що в суспільстві існує певна система потреб, відповідно до якої має бути і розподіл суспільної праці. Тому досягти збалансованості, пропорційності виробництва можна лише тоді, коли кожний продукт виробляється тільки в такій кількості, яка точно відповідає пред’явленої на нього потреби. Але як же практично можна забезпечити відповідність між структурою суспільних потреб і структурою суспільного виробництва?

На думку класиків марксизму-ленінізму, це має здійснюватись наступним чином. Перш за все, в масштабі суспільства необхідно виявити існуючі потреби, визначений їх обсяг, що підлягає задоволенню в залежності від рівня розвитку продуктивних сил. На даному етапі важливе значення надається зіставлення корисності різних благ і перевага повинна бути віддана тим, які найбільшою мірою здатні задовольнити ту чи іншу потребу.

Після того як потреби виявлено, визначений можливий обсяг їх задоволення, необхідно у відповідності з цим розподілити засоби виробництва та робочої сили між різними галузями народного господарства. Такий розподіл повинен переслідувати мету, щоб на кожен створюваний продукт було витрачено стільки суспільної праці і він був проведений в такій кількості, яка суворо відповідає обсягу суспільної потреби в ньому. Забезпечуватися це буде тим, що після розподілу між різними галузями народного господарства засобів виробництва і робочої сили кожному виробнику стануть доводитися певні завдання по обсягу виробництва з подальшим контролем за їх виконанням. Всі ці дії повинні здійснюватися цілеспрямовано «за заздалегідь наміченим планом». Розробляти такий план, доводити завдання до виробників, стежити за їх виконанням має спеціальний орган, який виступає в якості головного економічного центру. Таку роль «головного підприємця», як правило, виконує держава через систему центральних органів управління.

Так як пропорційність, збалансованість в народному господарстві буде встановлюватися не стихійно через механізм ринкових зв’язків, а свідомо шляхом визначення чітких завдань виробникам з єдиного економічного центру, товарне виробництво, як таке, має відмерти. На зміну товарного прийде безпосередньо суспільне виробництво, де кожний продукт вироблятиметься в точній відповідності з пред’явленої на нього потребою.

Розподіл благ у такому нетоварному виробництві необхідно проводитися наступним чином. На першій фазі розвитку — соціалізмі — воно має здійснюватися за кількістю і якістю витраченого праці. Для цього працівникам будуть видаватися певні квитанції, бони, із зазначенням, скільки праці (в годинах) ними було витрачено. За них можна отримати відповідну кількість товарів, вартість яких визначається по трудомісткості в тих же часах. Па другої, вищої, фазі розвитку — комунізм — розподіл буде відбуватися по потребам. При цьому робилися дві основні застереження. По-перше, у індивіда будуть розумні потреби. По-друге, буде вихована потреба в праці як першої життєвої необхідності, тобто людина, в першу чергу, почне прагнути задовольнити свою потребу в праці, а потім інші свої потреби.

...
ПОДІЛИТИСЯ: