Міжнародна торгівля

Міжнародна торгівля – це та частина вироблених країнами товарів і послуг, яка є предметом торгівлі на світових ринках. Вона також включає різні сегменти руху капіталу, робочої сили, інтелектуальної власності.

Зовнішня торгівля країни – це діяльність держави, державних і приватних підприємств по поставкам в зарубіжні країни вітчизняних товарів і послуг для продажу, а також діяльність з постачання в країну зарубіжних товарів і послуг для продажу на внутрішньому ринку з метою отримання прибутку.

Чому товари вивозять за межі національних кордонів? Економічна теорія завжди розглядала зовнішню торгівлю як чинник, що перешкоджає об’єктивної тенденції зниження норми прибутку в діяльності приватних фірм. Ця тенденція була виявлена ​​ще в XIX ст. і зберегла своє значення в XXI ст. У сучасних умовах головним чинником міжнародної торгівлі є також мотиви вигоди з прибутку, граничне посилення взаємозв’язків і взаємозалежності національних економік, які досить міцно пов’язані в глобальному світовому господарстві. Навіть наймогутніші національні економіки світу (США, Японія, Китай) об’єктивно не можуть розвиватися успішно, якщо не будуть здійснювати зовнішньоторговельні операції, обмінюватися зустрічними потоками товарів і послуг. Країни виробляють також товари, які їм вигідно виробляти з урахуванням їх факторів виробництва, і поставляють їх на світовий ринок за цінами, які приносять прибуток. Закуповують на зовнішніх ринках такі товари, які не виробляють у себе або виробляють в недостатній кількості, а також якщо їх виробництво невигідно.

Експорт – це вивезення товарів за межі території країни-виробника для продажу на різних умовах відповідно до укладених договірними зобов’язаннями сторін з метою отримання прибутку. Імпорт – відповідно ввезення товарів з-за кордону для використання на своєму підприємстві, продажу на ринку чи іншого партнеру, для отримання прибутку.

Зовнішньоторговельний оборот являє собою суму (за вартістю) експорту та імпорту країни. У міжнародній практиці зовнішньоторговельний оборот всіх країн світу розраховується як сума експорту цих країн. Вартісні показники розраховуються в національних грошових одиницях: рублях, євро, ієнах, швейцарських франках, які перераховуються в долари США для зіставлення.

Сальдо зовнішньої торгівлі показує різницю між експортом та імпортом країни, т. Е. Стан її торгового балансу. Сальдо міжнародної (глобальної) торгівлі – це різниця між світовим експортом і світовим імпортом.

На малюнку 6 показано розподіл світової торгівлі між основними країнами світу та групами країн. З 200 країн світу на частку ЄС (27 країн), США, Китаю, Японії та Канади припадає 56% всієї світової торгівлі, на всі інші – 44%. Аналіз динаміки світової торгівлі ЄС, США, Китаю, Японії та Канади за останні роки (до настання світової кризи) показує зміну лідерів у цій галузі. Сталося стрімке зміцнення міжнародних торговельних позицій Китаю, який посів друге місце після США і третє, якщо розглядати ЄС у цілому (табл. 6).

Дані таблиці показують, що між 2002 і 2009 рр., По-перше, зросли обсяги зовнішньої торгівлі всіх країн, наведених таблиці, а особливо в Китаї, – вона збільшилася за аналізований період з 344300000000 євро в 2002 р до 953, 3 млрд євро в 2008 р, т. е. в 2,5 рази за 5 років, проте в 2009 р зменшилася до 885 700 000 000 євро.

Обсяг світової торгівлі, без урахування внутрішньої торгівлі ЄС, в 2007 р склав 13 трлн євро (16 трлн дол.). Лідер світової торгівлі – Європейський союз, обсяг торгівлі якого на 2007 р становив 18% від світового товарообігу, США – 16, Китай – 11, Японія – 7 і Канада – 4%. Всі показники зменшилися в 2009 р

Чим пояснюється залучення практично всіх країн в міжнародну торгівлю? По-перше, міжнародним поділом праці (МРТ); по-друге, зростанням ступеня відкритості ринків; по-третє, зміцненням фінансово-господарських зв’язків країн.

Посилання на основну публікацію