Класична економічна школа

Операції з цінними паперами передбачають визначення та відшкодування двох основних банківських ризиків: ринкового і кредитного.

Основним є ринковий ризик, який відображає процентний, фондовий і валютний ризики по цінних паперах.

Процентний ризик є ймовірність втрат від зміни вартості боргових зобов’язань торгового портфеля банку, взаємопов’язаних з розміром процентної ставки. Він включає спеціальний та загальний процентні ризики.

Спеціальний ризик визначається з урахуванням поділу на п’ять груп всіх чистих довгих і коротких позицій по боргових зобов’язаннях. Розподіл за групами залежить від виду боргового зобов’язання, емітента та терміну.

Загальний процентний ризик визначається так званим методом «погашення», або «тривалість».
Фондовий ризик є ймовірність виникнення втрат від зміни вартості фондових цінностей торгового портфеля. Розрізняють спеціальний та загальний фондові ризики. Розрахунок ведеться окремо щодо фондового портфелю різних країн з встановленням чистих позицій по кожному виду фондових цінностей.

Валютний ризик визначається при розрахунку валютної позиції по цінних паперів в іноземній валюті.
Процентний, фондовий і валютний ризики враховуються при розрахунку активів, які оцінюються за рівнем ризику для розрахунку достатності нормативного капіталу банку.

Кредитний ризик визначається по відношенню до портфелю цінних паперів, включає боргові зобов’язання, з урахуванням установленої класифікації активів банку. Це необхідно для розрахунку достатності нормативного капіталу банку.

Система управління ризиками при вкладенні коштів у цінні папери і відшкодування фінансових втрат передбачає створення резервів під знецінення цінних паперів і на покриття можливих збитків за активами, схильним до кредитного ризику.

Резерв під знецінення цінних паперів має обов’язковий характер і створюється для знаходяться у власності банку акцій і облігацій, випущених юридичними особами та призначених для подальшого продажу. При створенні резерву не враховуються:

– державні облігації;
– викуплені цінні папери власної емісії;
– акції, які не належать до торгового портфеля;
– цінні папери, визнаються за справедливою вартістю.

Створюється резерв за рахунок витрат банку до оподаткування. Класифікація цінних паперів за групами ризику здійснюється по мірі надходження інформації про виникнення чи зміну рівня ризику, але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Оцінка рівня ризику відбувається на основі мотивованого судження про рівень ризику. Банк має право використовувати будь-які фактори, щоб скласти висновок про рівень ризику і визначити спроможність емітента виконати свої зобов’язання або ліквідність цінних паперів на вторинному ринку. В залежності від цього рівня всі цінні папери класифікуються за чотирма групами:

1-я група ризику – емітент здатний виконати зобов’язання, резерв створюється у розмірі 0,5 % від ціни придбання всіх цінних паперів, віднесених до цієї групи;

2-я група ризику – очевидні ознаки зниження ціни відсутні, резерв формується в розмірі 25 % від ціни придбання цінного паперу;

3-я група ризику – проявилася тенденція, що свідчить про ймовірність істотного зниження ціни, і резерв становить 50 % ціни придбання цінного паперу;

4-я група ризику – ймовірність невиконання зобов’язань емітентом висока, резерв дорівнює 100 % ціни придбання цінного паперу.

Резерв використовується для покриття збитків, що виникають при продажу (погашення) цінних паперів за ціною нижче ціни їх придбання, а також для списання заборгованості за цінними паперами, що знаходяться у власності банку і віднесені до 4-ї групи ризику.

...
ПОДІЛИТИСЯ: