Історія розвитку економічної теорії

Зародження і розвиток економічної теорії

Економічна теорія як наука виникла в XVI-XVII століттях, незважаючи на те, що економічна думка виникла ще в античності. Однак в античний період економічні уявлення про господарську діяльність були розрізненими, і лише із зародженням перших економічних шкіл знання були впорядковані і систематизовані, з’явилися перші сучасні строгі економічні концепції.

Меркантилісти були першовідкривачами в розробці концепції про багатство. Вони вважали, що багатство нації залежить від обсягів золотих запасів і ступеня розвитку торгівлі, тому практичними рекомендаціями для країни в той час були якомога менший імпорт і як можна більший експорт товарів. Більшого обсягу вивезення товарів можна було домогтися за рахунок заохочення розвитку національного виробництва.

Фізіократи, на відміну від меркантилістів, основним джерелом багатства нації рахували не торгівлю, а сільське господарство. На їхню думку, додатковий продукт, тобто перевищення виробленого продукту над спожитим, за рахунок чого і утворюється багатство країни, створюється саме в сільському господарстві. Продуктивною працею фізіократи вважали лише праця в сільському господарстві. Всі інші галузі, як вважали представники даного напрямку, є користувачами плодів сільського господарства.

Класицизм розкривав внутрішні залежності товарно-капіталістичного суспільства і істота додаткової вартості. Класики дотримувалися трудової теорії вартості і в основі аналізу вони розглядали найбільш загальні, сутнісні форми суспільного виробництва. Крім того, вони підтримували невтручання держави в економіку.

Марксизм критикував погляди меркантилістів і класиків. Основна увага в рамках даного навчання приділялася комплексному вивченню робочої сили як специфічного товару, теорії додаткової вартості і різних форм економічної експлуатації.

В рамках неокласицизму оспівувалась вільна конкуренція як природна сила регулювання економіки.

Кейнсіанство підтримувало активну участь держави в економіці країни, що стало наслідком Великої депресії, яка показала неспроможність економічної думки того часу.

Інституціоналізм розглядав політичну організацію суспільства як комплекс різних об’єднань – інститутів, тому прихильники вчення не обмежувалися аналізом економічних категорій і процесів в чистому вигляді, а включали в аналіз інститути і враховували не тільки економічні фактори.

Прихильники монетаризму вважали визначальним фактором розвитку економіки кількість грошей в обігу. Примітно, що основоположник даного вчення став згодом нобелівським лауреатом.

ПОДІЛИТИСЯ: