Історія економічного інструментарію

Під терміном «економіка» одночасно розуміють: сукупність виробничих відносин; економічний базис суспільства; народне господарство країни; галузь науки. Така характеристика терміна «економіка» представлена в національній «Економічної енциклопедії. Політична економія”.

Історія економічного інструментарію вивчає процеси виникнення, становлення і еволюції категорій, понять, дефініцій, а також розвитку і зміни економічних парадигм і використовуваного в господарському житті інструментарію у вигляді концепцій, ідей, поглядів, методів.

До сучасних напрямків розвитку економічної науки і їх інструментарію відносяться: неокласицизм – напрямок, сформований в 90-х роках XIX ст., Засноване на ідеях економічного лібералізму і принципах системного аналізу маржинальних, тобто граничних, величин в дослідженнях мікроекономіки (в задачі цього напрямку належить вирішення макроекономічних питань і проблем державного регулювання економіки); неокейнсіанізм – напрям, який виник в 50-60 роки XX ст. і взяла за основу теорії М. Кейнса, доповнивши її вченням про вплив зростання доходів на процес відтворення (принципом акселерації); неоінституціоналізм – течія, що виникла в 60-70-ті роки XX ст., яке ставило економічні процеси в залежність від технократії (знання сучасної техніки) і роз’яснило значення економічних процесів у соціальному житті суспільства; неолібералізм – економічне вчення про державне регулювання господарських процесів при досягненні вільної конкуренції підприємців і інших елементів економічного лібералізму; марксизм – напрям економічної думки, що виник в Німеччині в 40-х роках XIX ст., в основі якого лежать уявлення 6 вартості і додаткової вартості.

...
ПОДІЛИТИСЯ: