Фактори виробництва — економіка

Фактори – це головні причини і умови протікання виробництва. Вся суть виробництва полягає у використанні виробничих факторів і створення з їх допомогою, на їх основі економічного продукту. Так що фактори – це рушійна сила виробництва, складові частини виробничого потенціалу.

У найпростішому поданні сукупність виробничих факторів зводять до тріади земля, праця, капітал, яка втілює участь природних і трудових ресурсів, засобів виробництва у створенні продукту господарської діяльності. Як четвертого фактора ряд авторів книг по економіці називають підприємництво. Але і розширення кількості виробничих факторів з трьох до чотирьох не вичерпує їх можливий перелік. Зупинимося на аналізі виробничих факторів трохи докладніше.

Природний фактор відображає вплив природних умов на виробничі процеси, використання у виробництві природних джерел сировини і енергії, корисних копалин, земельних і водних ресурсів, повітряного басейну, природної флори і фауни. Природне середовище як фактор виробництва втілює можливість залучення у виробництво певних видів і обсягів природних багатств, що перетворюються на сировинний матеріал, з якого виготовляється все різноманіття матеріально-речових продуктів виробництва. Природа, включаючи не тільки Землю, але і Сонце, представляє енергетичну комору виробництва, яке, як відомо, не здатна функціонувати без підживлення енергією.

Фактори виробництва

Економічні ресурси (Фактори виробництва) включають чотири групи:

  • природні ресурси (земля);
  • земля;
  • корисні копалини;
  • водні ресурси.

Природний фактор виробництва відображає вплив природних умов на виробничі процеси, використання у виробництві природних джерел сировини і енергії, корисних копалин, земельних і водних ресурсів, повітряного басейну, природної флори і фауни. Природне середовище як фактор виробництва втілює можливість залучення у виробництво певних видів і обсягів природних багатств, що перетворюються на сировинний матеріал, з якого виготовляється все різноманіття матеріально-речових продуктів виробництва.

При всій важливості, значущості природного фактора стосовно виробництву він виступає в ролі більш пасивного чинника, ніж праця і капітал. Вся справа в тому, що природні ресурси, будучи в основному вихідною сировиною, зазнають перетворення в матеріали і далі в основні засоби виробництва, які вже і виступають в ролі власне активних, творять факторів. Тому в ряді факторних моделей природний фактор як такий часто не фігурує в явній формі, що анітрохи не зменшує його значущості для виробництва.

Інвестиційні ресурси (капітал):

  • будівлі
  • споруди
  • обладнання

Фінансовий капітал, а саме акції, облігації, гроші до економічних ресурсів не відноситься, тому що не пов’язані з реальним виробництвом.

Фактор «капітал» являє задіяні у виробництві і безпосередньо беруть участь у ньому засоби виробництва.

Капітал як виробничий фактор може виступати в різних видах, формах і по-різному ж вимірюватися. Фізичний капітал представлений у вигляді основного капіталу (основних засобів виробництва), але правомірно приєднувати до нього і оборотний капітал (оборотні кошти), який також грає роль фактора виробництва як найважливіший матеріальний ресурс і джерело виробничої діяльності.

Підприємницький талант

Підприємницька здатність – вміння організувати виробництво, приймати рішення по управлінню бізнесом; бути новатором.

Підприємець виконує чотири важливі функції:

  • Бере на себе ініціативу щодо раціонального з’єднанню ресурсів в єдиний процес виробництва товарів і послуг
  • Виконує завдання прийняття основних рішень по веденню бізнесу
  • Є новатором, тобто вводить в побут на комерційній основі нові продукти, виробничі технології і форми організації бізнесу
  • Ризикує не тільки своїм часом і діловою репутацією, але і вкладеними коштами

В умовах ринкової економіки економічні ресурси приносять своїм власникам дохід у вигляді ренти (земля) і відсотка (капітал). Дохід, тих, хто пропонує свою працю, називається заробітною платою, а підприємницький дохід називається прибутком.

Назвемо ще один значимий виробничий фактор. Узагальнено його називають науково-технічним рівнем виробництва. За своєю економічною сутністю науково-технічний (техніко-технологічний) рівень виражає ступінь технічної і технологічної досконалості виробництва.

До сих пір основна увага була спрямована на розгляд попиту і пропозиції на ринку готової продукції і дослідження поведінки фірм, які виробляють цю продукцію в різних ринкових структурах.

Значення ринку факторів виробництва пов’язане з тим, що:

  • по-перше, існуючі на ринку ресурсів ціни зумовлюють рівень економічних витрат всіх діючих підприємств, що в свою чергу визначає величину ринкової пропозиції на ринку готової продукції;
  • по-друге, ціни на фактори виробництва є найважливішим фактором формування грошових доходів домогосподарств (у вигляді зарплати, ренти, відсотка і прибутку), що визначають ринковий попит на готову продукцію;
  • по-третє, нормальне функціонування ринку факторів виробництва сприяє ефективному розподілу економічних ресурсів між економічними суб’єктами, і тим самим, мінімізує альтернативні витрати виробництва того чи іншого виду готового продукту.

На відміну від ринку готової продукції, де домогосподарства пред’являють попит, а фірми формують пропозицію, на ринку ресурсів функціональні ролі економічних суб’єктів кардинальним чином змінюються. Тепер уже домогосподарства пропонують наявні в їхньому розпорядженні економічні ресурси і стають суб’єктами пропозиції, а фірми закуповують необхідні їм виробничі ресурси і виступають в якості суб’єктів попиту.

Розглянемо більш докладно особливості формування попиту і пропозиції на ринку факторів виробництва.

Кожній комбінації чинників виробництва відповідає свій певний результат. Залежність між кількістю застосовуваних факторів (витратами ресурсів) і обсягом випуску продукції називається виробничою функцією.

На мікроекономічному рівні виробнича функція для окремої фірми відрізняється від виробничої функції інших фірм складом факторів:

Y = f (a_1, a_2, …, a_n),

де:

  • Y – обсяг отриманої продукції;
  • A_1, a_2, …, a_n – використані чинники виробництва.

На макроекономічному рівні для країни в цілому все розмаїття факторів групується в три основні чинники виробництва: праця, земля, капітал. Виробнича функція приймає наступний вигляд:

Y = f (L, K, T),

де:

  • Y – продукт;
  • L – праця (від англійського labor);
  • K – капітал (від німецького kapital);
  • T – земля (від французького terre).

Слід зазначити, що фактор “земля” на даному рівні часто опускається на увазі його меншовартості в економіці з високим сучасним технологічним рівнем виробництва і виробнича функція залежить лише від двох факторів.

Конкретний виробничий процес може бути представлений найрізноманітнішими видами лінійних і нелінійних рівнянь. До однієї з перших моделей відноситься виробнича функція Кобба-Дугласа:

Y = A \ cdot L ^ a \ cdot K ^ \ beta

де:

  • A = 1,01 – спеціальний коефіцієнт;
  • A, b – статечні коефіцієнти, виведені в результаті аналізу практики.

Вони показують, як зросте виробництво, якщо виробничий фактор збільшиться на 1 одиницю.

ПОДІЛИТИСЯ: