Економіка: від 20 тисяч до 100 мільйонів в екології

Коли ринки стабілізуються, а прибутки перебувають в нестійкому становищі, останнє, що турбує керівництво, — це креативні «зелені новинки», запропоновані дослідницьким відділом або відділом проектування. У цьому контексті демонстрація інновацій, особливо тих, які мають широкий вибір застосування, є справжнім викликом. Замість того, щоб бідкатися через труднощі лідерів ринку, необхідно радіти інноваціям, які можуть стати фундаментом для підприємницьких ініціатив та створять значну кількість нових робочих місць. Бездіяльність сьогоднішніх лідерів ринку може залишити такі ідеї незадіяними, що залишає величезні можливості для тих, хто буде готовий змінити правила гри. Звичайно, не слід виключати і можливість вищого керівництва вийти за рамки стереотипів. Власний досвід навчив нас, що людина більш ймовірно саме у відчаї здатна спробувати новий підхід до справи.

Переосмислення майбутнього потребує нових підприємницьких рішень у науці, громадському житті, бізнесі, екології та культурі. Воно вимагає відходу від економіки, де каталізатор стрімкого зростання перекладає все матеріальне навантаження на плечі наших дітей та онуків. Можливо сьогодні, завдяки озвученим бажанням змін, ми можемо сподіватись, що коли ми і стали свідками лавиноподібних руйнувань через жадібність, брехню та байдужість, то влада, бізнес і промисловість готові змінити свої переконання та виділити ресурси для підтримки та розвитку Синьої Економіки. І можливо саме зараз слід нарешті зустрітися з усіма викликами і нагальними потребами сьогодення.

МДУ (Майстер ділового управління) — ступінь, який надає його власникам статус, що стимулюєїх, як бізнес-менеджерів і керівників. Вони навчилися аналізувати операції та взаємодії, які допомагають визначити зниження витрат на робочу силу та сировину, максимізувати грошовий потік, збільшувати частку ринку і точно керувати ланцюгами поставок. Проте, на жаль, ці експерти, які сьогодні є домінуючими лідерами бізнесу, схоже не мешкають разом з іншими жителями нашої планети. Гірше того, їх вузька спрямованість в одній сфері бізнесу відгороджує їх від визнання життєвих можливостей поза сферою їх інтересів і знань. Схеми нашого виробництва та споживання є застарілими, неспроможними відповідати на основні потреби всіх людей. Вони потребують удосконалення або заміни тими, які успішно і гармонійно взаємодіють з усім живим, заохочують різноманіття, забезпечують достатньою кількістю продовольства, житла, охороною здоров’я та засобами існування для всіх. Саме з таким висновком ми звертаємо наше зацікавлення та увагу до Майстерності Блискучої адаптації, яка притаманна природі.

Екосистеми пропонують нам величезний потенціал для розробки економічних моделей, здатних задовольняти потреби всього людства. Природні системи завжди змінюються, завжди розвиваються. Це їх сила, та їх краса. Якщо ми прислухаємось до МБА, то зрозуміємо, як інтегрувати інновації у багатогранні моделі обміну поживних речовин та енергії, енергопостачання від відновлюваних джерел енергії, як спроектувати структуру, котра затримує і переробляє щось дрібне, перетворюючи його в велике, в мережах, які стали настільки ефективними, що ніщо не витрачається даремно, і ми маємо чистий прибуток енергії. Промисловість є стійкою до безперервних змін. Назва гри — передбачуваність. Модель основного бізнесу та його компетенція прагнуть досягнення продуктивності таким чином, що насправді гальмується природний шлях еволюції і змін. Керуючись цією логікою, промисловість знаходить рішення, які спираються на використання генетичних модифікацій. Якщо ви знаєте, як змінити гени, ви думаєте, що знаєте, як спрогнозувати результат. Для тих лідерів галузі, які віддають перевагу прогнозованій системі виробництва, де використовується важка хімія для постійної стабілізації молекул та генетичні модифікації, які придушують тенденції природної еволюції, природні системи пропонують інші рішення. Наприклад, вода є розчинником, а зважаючи на те, що молекулярні зв’язки тимчасові, що й забезпечує високу здатність біологічного розкладання, молекули можуть поєднуватись між собою безперервно. Стосовно виникнення генетичних модифікацій в природі, то, вони присутні лише у царстві бактерій і є частиною їх еволюційного шляху.

Така система поглядів дає змогу пояснити, чому природні системи постійно змінюються, в той час, як власне промислові системи залишаються стійкими до змін. Щоб уникнути змін, промислові системи встановлюють глобальні стандарти, які застосовуються у всьому світі, під приводом, що це знижує витрати. На відміну від екосистем, де джерелом є все наявне на місці, промислові системи задовольняють свої потреби легкодоступними джерелами. Для екосистем, що процвітають на місцевому біорізноманітті, стандартизація приносить мало користі. Зрештою, біорізноманітність — це різноманіття. Це допоможе з’ясувати, чому нові моделі бізнесу, засновані на комплекті портфелів інновацій, будуть реалізовуватися тисячами підприємців, кожен з яких знайде свою нішу і свій шанс. Бажанням промисловості є контроль та стандартизація, об’єднання та розширення, економія за рахунок росту виробництва, втілення всіх витрат поза межами своєї вузької спрямованості. Відомим фактом є те, що лише кілька сортів помідорів та картоплі, з сотень існуючих, є об’єктом торгівлі, те ж саме стосується і ще сотні сортів інших основних сільськогосподарських культур, в першу чергу, пшениці, кукурудзи, сої, які постійно перебувають в посівообігу. Врешті, стає зрозумілим, чому ґрунти виснажуються і не здатні протидіяти зараженню паразитами.

Якщо ми спостерігатимемо за природою, то побачимо, що екосистеми розвиваються в напрямку досягнення все вищих рівнів ефективності та різноманітності, завдяки внескам усіх гравців. Наприклад, п’ятисотлітній кедр і величний ведмідь можуть бути найбільш значущими мешканцями, яких ми помічаємо, коли забираємось на схили Скелястих гір, але, якщо придивитись ближче, стає зрозумілим, що мільйони інших видів, переважно невидимих для людського ока, не тільки сприяють, але мають вирішальне значення для всієї екосистеми. Еволюція передбачає постійну тенденцію до збільшення продуктивності та більшої різноманітності. Тож нехай це буде з використанням технології збереження ресурсів, що сформована підприємцями на всіх рівнях бізнесу, науки, культури та освіти.

Як зазначив Фрітьоф Капра: «Екосистеми — це мережі мереж». Ті ж самі принципи керування, що нашаровуються, можна спостерігати всередині кожної мережі. Дійсно, екосистеми — це об’єднання, надання можливості кожному робити свій внесок, у той час — робота з чітко визначеними кордонами, де поживні речовини та енергія нескінченно переходять з одного стану в інший і закони фізики діють без винятку. Дотримання каскадної моделі та принципів фізики дозволяє реагувати на основні потреби, в будь-якому місці, неважливо, що там є доступним. Замість придуманого дефіциту і нестачі, в моделі Синьої Економіки ми бачимо достаток продовольства, енергії, робочих місць та прибутків. Скільки громад будуть виступати проти? Враховуючи потенційні прибутки, скільки бізнесменів відмовляться від ризику впровадження таких інновацій на ринок?

Кожен може уявити, що значить отримувати прибуток від використання базової технології, яка здатна замінити хімікати бездоганним фізичним ефектом, такяк це єу випадку з вихором. Кожен може зрозуміти, що значить для забезпечення продовольчої безпеки, коли відходи кави чи інші аграрні відходи перетворюються в насичені протеїнами гриби, приносячи дохід з усього — не лише грибів, а й відходів, а також забезпечуючи високоякісним кормом тварин. Поступово ми формуватимемо соціальний капітал та виключатимемо нераціональне використання. Ми перетворюємо такий товар, який продається в усьому світі, як каву, в ресурс для забезпечення продовольчої безпеки. Безперечно, кожен може зрозуміти таку цінність.

Посилання на основну публікацію