Економічний цикл: поняття, причини і фази

Економічний цикл (economic cycle) – періодично повторюється коливання рівня економічної активності.

Інша назва економічного циклу – діловий цикл (business cycle).

По суті, економічний цикл – це чергується зростання і падіння ділової активності (суспільного виробництва) в окремо взятій державі або в усьому світі (деякому регіоні).

Варто відзначити, що хоча ми говоримо тут про циклічний характер економіки, насправді ці коливання ділової активності нерегулярні і погано передбачувані. Тому слово «цикл» досить умовно.

Причини економічних циклів:

  • економічні шоки (імпульсні дії на економіку): технологічні прориви, відкриття нових енергоносіїв, війни;
  • незаплановане збільшення запасів сировини і товарів, інвестицій в основний капітал;
  • зміна цін на сировину;
  • сезонний характер сільського господарства;
  • боротьба профспілок за підвищення заробітної плати і гарантії зайнятості.

Прийнято виділяти 4 основні фази економічного (ділового) циклу, вони наведені на малюнку нижче:

Основні фази економічного (ділового) циклу: підйом, пік, спад і дно.
Період економічного циклу – проміжок часу між двома однаковими станами ділової активності (піками або денами).

Варто відзначити, що, незважаючи на циклічний характер коливань рівня ВВП, його довгостроковий тренд має тенденцію до зростання. Тобто пік економіки все також змінюється депресією, але з кожним разом ці точки зміщуються на графіку все вище і вище.

Основні фази економічного циклу:

1. Підйом (пожвавлення; recovery) – зростання виробництва і зайнятості населення.

Інфляція невисока, при цьому попит підвищується, так як споживачі прагнуть зробити покупки, відкладені під час попередньої кризи. Впроваджуються і швидко окупаються інноваційні проекти.

2. Пік – найвища точка економічного зростання, характеризується максимумом ділової активності.

Рівень безробіття дуже малий або практично відсутній. Виробничі потужності працюють максимально ефективно. Зазвичай посилюється інфляція, оскільки ринок насичується товарами і зростає конкуренція. Термін окупності збільшується, бізнес бере все більше довгострокових кредитів, можливість погашення яких знижується.

3. Спад (рецесія, криза; recession) – зниження ділової активності, обсягів виробництва і рівня інвестицій, що веде до зростання безробіття.

Спостерігається перевиробництво товарів, ціни різко падають. Внаслідок цього знижується обсяг виробництва, що веде до зростання безробіття. Це викликає зниження доходів населення і відповідно скорочення платоспроможного попиту.

Особливо тривалий і глибокий спад носить назву депресії (depression).

Один з найвідоміших і тривалих світових криз – «Велика депресія» (Great Depression) тривав близько 10 років (з 1929 року до 1939 року) і торкнувся низки країн: США, Канаду, Францію, Великобританію, Німеччину та інші.

У Росії термін «Велика депресія» часто застосовують тільки по відношенню до Америки, по економіці якої ця криза в 1930-і вдарив особливо сильно. Йому передувало обвальне падіння курсу акцій, що почалося 24 жовтня 1929 року ( «Чорний четвер»).

Точні причини Великої депресії – до сих пір предмет спору економістів усього світу.

4. Дно (trough) – нижча точка ділової активності, характеризується мінімальним рівнем виробництва і максимальної безробіттям.

У цей період розходиться надлишок товарів (частина за низькими цінами, частина просто псується). Падіння цін припиняється, обсяги виробництва трохи збільшуються, але торгівля поки протікає мляво. Тому капітал, не знайшовши застосування в сфері торгівлі і виробництва, стікається в банки. Це збільшує пропозицію грошей і веде до зниження відсотка по кредитах.

Вважається, що фаза «дна» зазвичай не буває тривалою. Однак, як показує історія, це правило працює не завжди. Уже згадувана раніше «Велика депресія» тривала цілих 10 років (1929-1939 рр.).

Посилання на основну публікацію