Джерела і види інфляції. Антиінфляційна політика та її види
Інфляція виникає при знеціненні грошових коштів, випущених в обсягах, що перевищують потреби ринкового товарообігу. Коли зростання цін не забезпечує якості товару, відбувається інфляція.
Процес інфляції небезпечний для економіки будь-якої країни зменшенням купівельної спроможності місцевої валюти, спотворенням реальної ситуації виробництва і споживання.
Джерела:
підвищення сум оподаткування;
зміна номінальної зарплати в бік підвищення, яке проведено необґрунтовано (на вимогу профспілок, наприклад);
порушення механізму пропозиції в галузях (підвищення цін на сировинні матеріали, енергію);
відсутність адекватної конкуренції на ринку;
порушення у функціонуванні державної кредитно-грошової системи.
За характером протікання розрізняють:
відкриту інфляцію, для неї характерно тривалість зростання цін на всі товари і послуги;
приховану або пригнічену інфляцію, яка виникає при зростанні доходів населення, але незмінності роздрібних цін.
Відповідно до темпом зростання цін розрізняють:
помірну (повзучу) інфляцію, коли ціни піднімаються поступово, витримуючи помірний темп (річне підвищення в межах 10%);
галопуючу з характерним швидким зростанням цін (від 100% до 150%);
гіперінфляцію, з надзвичайно високими темпами зростання рівня цін (в межах 1000% на рік).
За ступенем розбіжності зростання рівня цін по різних групах товарів розрізняють:
збалансовану – незмінність цін різних товарів по відношенню один до одного;
незбалансовану – постійна зміна цін різних товарних груп один до одного.
Антиінфляційна політика та її види
Комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з інфляцією, передбачає регулювання економіки і включає в себе здійснення різних дій:
адаптаційні – спрямовані на пристосування економіки до інфляції, основні напрямки – індексація доходів і контроль цінової політики;
ліквідаційні – спрямовані на придушення інфляції шляхом економічного спаду і зростанням рівня безробіття;
проведення грошової реформи – направлено на скорочення грошової маси вилученням надлишку грошових знаків з обігу;
деномінація – обмін грошових одиниць старого зразка на нові з метою укрупнення;
девальвація – зниження обмінного курсу національної валюти по відношенню до іноземних, зниження її золотого вмісту і цінності;
ревальвація – дія, протилежне девальвації, підвищення цінності валюти, використовується для регулювання цінності валюти, в умовах боротьби з інфляцією стримує зростання активного сальдо;
нуліфікації – визнання грошових знаків недійсними, з можливістю обміну знецінених грошей за найнижчим курсом, процедуру проводять при гіперінфляції (в період її стабілізації) з метою відновити довіру до національної валюти.