Джерела і види інфляції. Антиінфляційна політика та її види

Інфляція виникає при знеціненні грошових коштів, випущених в обсягах, що перевищують потреби ринкового товарообігу. Коли зростання цін не забезпечує якості товару, відбувається інфляція.

Процес інфляції небезпечний для економіки будь-якої країни зменшенням купівельної спроможності місцевої валюти, спотворенням реальної ситуації виробництва і споживання.

Джерела:

  • підвищення сум оподаткування;
  • зміна номінальної зарплати в бік підвищення, яке проведено необґрунтовано (на вимогу профспілок, наприклад);
  • порушення механізму пропозиції в галузях (підвищення цін на сировинні матеріали, енергію);
  • відсутність адекватної конкуренції на ринку;
  • порушення у функціонуванні державної кредитно-грошової системи.

За характером протікання розрізняють:

відкриту інфляцію, для неї характерно тривалість зростання цін на всі товари і послуги;
приховану або пригнічену інфляцію, яка виникає при зростанні доходів населення, але незмінності роздрібних цін.

Відповідно до темпом зростання цін розрізняють:

  • помірну (повзучу) інфляцію, коли ціни піднімаються поступово, витримуючи помірний темп (річне підвищення в межах 10%);
  • галопуючу з характерним швидким зростанням цін (від 100% до 150%);
  • гіперінфляцію, з надзвичайно високими темпами зростання рівня цін (в межах 1000% на рік).

За ступенем розбіжності зростання рівня цін по різних групах товарів розрізняють:
збалансовану – незмінність цін різних товарів по відношенню один до одного;
незбалансовану – постійна зміна цін різних товарних груп один до одного.

Антиінфляційна політика та її види

Комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з інфляцією, передбачає регулювання економіки і включає в себе здійснення різних дій:

  • адаптаційні – спрямовані на пристосування економіки до інфляції, основні напрямки – індексація доходів і контроль цінової політики;
  • ліквідаційні – спрямовані на придушення інфляції шляхом економічного спаду і зростанням рівня безробіття;
  • проведення грошової реформи – направлено на скорочення грошової маси вилученням надлишку грошових знаків з обігу;
  • деномінація – обмін грошових одиниць старого зразка на нові з метою укрупнення;
  • девальвація – зниження обмінного курсу національної валюти по відношенню до іноземних, зниження її золотого вмісту і цінності;
  • ревальвація – дія, протилежне девальвації, підвищення цінності валюти, використовується для регулювання цінності валюти, в умовах боротьби з інфляцією стримує зростання активного сальдо;
  • нуліфікації – визнання грошових знаків недійсними, з можливістю обміну знецінених грошей за найнижчим курсом, процедуру проводять при гіперінфляції (в період її стабілізації) з метою відновити довіру до національної валюти.
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Особливості менеджменту