Безробіття в економічній теорії

Поняття безробіття

Безробіття в економічній теорії вважається одним з ознак макроекономічної нестабільності.

Безробіття являє собою стан, при якому працездатне населення шукає, але не здатне відшукати роботу.

При цьому населення держави поділяють:

  • Працездатні громадяни,
  • Непрацездатні громадяни.

Працездатне населення включає в себе людей у ​​віковому проміжку 16-55 років для жінок і 16-60 років для чоловіків. Ці громадяни хочуть і можуть працювати. Економічно неактивне (непрацездатна) населення включає в себе залишилися категорії громадян:

  • Студенти денних навчальних закладів, школярі,
  • Особи, які отримують пенсії по старості, пільгові пенсії, інваліди,
  • Особи, що здійснюють ведення домашнього господарства, догляд за дітьми,
  • Люди, які втратили надію знайти роботу і припинили її пошуки;
  • Військовослужбовці строкової служби,
  • Особи, які перебувають в місцях позбавлення волі (примусово лікуються),
  • Особи, які не володіють необхідністю працювати.

Робоча сила включає в себе частку працездатного населення, що має бажання працювати, а не працювати в межах домашнього господарства.

Частка робочої сили, яка зайнята у виробництві, приватне підприємництво, сфері послуг, державній службі, називається зайнятими. Частина робочої сили, яка не має власного робочого місця, але вона володіє бажанням працювати, називається безробітними.

Безробітні громадяни

У нашій країні відповідно до законодавчих актів безробітними вважаються особи:

  • не мають роботи (заробітків);
  • зареєстровані в центрі зайнятості з метою пошуку підходящої роботи;
  • готові приступити до праці в будь-який час.

Безробітні класифікуються на 4 групи відповідно до обставин, за якими вони не має роботу:

  • Шукають роботу в перший раз,
  • Вийшли на ринок праці після перерви;
  • Втратили роботу після звільнення;
  • Добровільно залишили роботу.

Види безробіття

Економістами виділяються кілька видів безробіття:

  • Циклічна безробіття, що виникає унаслідок виробничого спаду і загального низького попиту на робочу силу (рівень досягає 8-10%);
  • Фрикційне безробіття, пов’язана з постійним рухом населення від професії до професії, з однієї місцевості в іншу і ін.
  • Інституціональне безробіття, що виявляється через дії громадських інститутів (діяльність профспілок, виплата великих посібників державою і ін.).
  • Структурна (технологічна) безробіття, що виникає унаслідок змін в структурі народного господарства, коли відмирають деякі професії, галузі, відбувається перебудова регіональних економік.
  • Сезонне безробіття, що утворюється в галузях з сезонними коливаннями виробничих обсягів (наприклад, обслуговування літніх курортів);
  • Часткове безробіття, що виникає на підприємствах, в яких з’являється необхідність переходу на неповний робочий день (при скороченні робочого тижня);
  • Приховане безробіття, що включає в себе громадян, формально працюють, але фактично займають зайві робочі місця (наприклад, роботу може виконувати один працівник, а виконують два або три людини).

Показники безробіття

Для того, що б більш точно дати характеристику безробіття в економічній теорії застосовуються три показники, пов’язані між собою:

  • повна зайнятість,
  • рівень безробіття,
  • природний рівень безробіття.

Рівень безробіття розраховується відношенням кількості безробітних до загальної чисельності робочої сили. Показник виражається в процентному співвідношенні і може бути розрахований за такою формулою:

Убезр. = N / L • 100%

де:

  • N – кількість безробітних;
  • L – чисельність робочої сили.

Природний рівень безробіття являє собою мінімальний можливий в державі рівень безробіття за умови повної зайнятості (в 5-6%). Кількість вільних робочих місць при цьому має дорівнювати кількості громадян, які шукають роботу.

Повна зайнятість є станом в суспільстві, при якому безробіття не перевищує свій природний рівень (5-6%).

Посилання на основну публікацію