Поняття безробіття
Безробіття в економічній теорії вважається одним з ознак макроекономічної нестабільності.
Безробіття являє собою стан, при якому працездатне населення шукає, але не здатне відшукати роботу.
При цьому населення держави поділяють:
- Працездатні громадяни,
- Непрацездатні громадяни.
Працездатне населення включає в себе людей у віковому проміжку 16-55 років для жінок і 16-60 років для чоловіків. Ці громадяни хочуть і можуть працювати. Економічно неактивне (непрацездатна) населення включає в себе залишилися категорії громадян:
- Студенти денних навчальних закладів, школярі,
- Особи, які отримують пенсії по старості, пільгові пенсії, інваліди,
- Особи, що здійснюють ведення домашнього господарства, догляд за дітьми,
- Люди, які втратили надію знайти роботу і припинили її пошуки;
- Військовослужбовці строкової служби,
- Особи, які перебувають в місцях позбавлення волі (примусово лікуються),
- Особи, які не володіють необхідністю працювати.
Робоча сила включає в себе частку працездатного населення, що має бажання працювати, а не працювати в межах домашнього господарства.
Частка робочої сили, яка зайнята у виробництві, приватне підприємництво, сфері послуг, державній службі, називається зайнятими. Частина робочої сили, яка не має власного робочого місця, але вона володіє бажанням працювати, називається безробітними.
Безробітні громадяни
У нашій країні відповідно до законодавчих актів безробітними вважаються особи:
- не мають роботи (заробітків);
- зареєстровані в центрі зайнятості з метою пошуку підходящої роботи;
- готові приступити до праці в будь-який час.
Безробітні класифікуються на 4 групи відповідно до обставин, за якими вони не має роботу:
- Шукають роботу в перший раз,
- Вийшли на ринок праці після перерви;
- Втратили роботу після звільнення;
- Добровільно залишили роботу.
Види безробіття
Економістами виділяються кілька видів безробіття:
- Циклічна безробіття, що виникає унаслідок виробничого спаду і загального низького попиту на робочу силу (рівень досягає 8-10%);
- Фрикційне безробіття, пов’язана з постійним рухом населення від професії до професії, з однієї місцевості в іншу і ін.
- Інституціональне безробіття, що виявляється через дії громадських інститутів (діяльність профспілок, виплата великих посібників державою і ін.).
- Структурна (технологічна) безробіття, що виникає унаслідок змін в структурі народного господарства, коли відмирають деякі професії, галузі, відбувається перебудова регіональних економік.
- Сезонне безробіття, що утворюється в галузях з сезонними коливаннями виробничих обсягів (наприклад, обслуговування літніх курортів);
- Часткове безробіття, що виникає на підприємствах, в яких з’являється необхідність переходу на неповний робочий день (при скороченні робочого тижня);
- Приховане безробіття, що включає в себе громадян, формально працюють, але фактично займають зайві робочі місця (наприклад, роботу може виконувати один працівник, а виконують два або три людини).
Показники безробіття
Для того, що б більш точно дати характеристику безробіття в економічній теорії застосовуються три показники, пов’язані між собою:
- повна зайнятість,
- рівень безробіття,
- природний рівень безробіття.
Рівень безробіття розраховується відношенням кількості безробітних до загальної чисельності робочої сили. Показник виражається в процентному співвідношенні і може бути розрахований за такою формулою:
Убезр. = N / L • 100%
де:
- N – кількість безробітних;
- L – чисельність робочої сили.
Природний рівень безробіття являє собою мінімальний можливий в державі рівень безробіття за умови повної зайнятості (в 5-6%). Кількість вільних робочих місць при цьому має дорівнювати кількості громадян, які шукають роботу.
Повна зайнятість є станом в суспільстві, при якому безробіття не перевищує свій природний рівень (5-6%).