Загальне екологічна освіта з раннього віку

В системі сучасної освіти, яка починається в родині, продовжується в дитячому саду і в школі, має сенс вже цілком усвідомлено застосовувати знання про импринтинге. Для того щоб принести більше користі нашим дітям і дати їм можливість відобразити в відповідні чутливі періоди саме життєво важливі відомості, потрібно спочатку розділити інформацію за ступенем важливості. Тут можуть бути виділені дві групи обов’язкових для засвоєння правил. Одні з них будуть все життя регламентувати спілкування людини з зовнішнім по відношенню до його суспільству світом, зі світом природи. Вони, в кінцевому рахунку, визначають стратегію життя людства, тривалість її в біосфері. Друга група правил, їх можна назвати «внутрішніми» регламентує взаємодії між особинами свого виду. Це поведінкові (етологічні) і соціальні правила, що забезпечують комфортність контактів особини з одноплемінниками. Ці правила визначають тактику життя особини.

Особливістю безперервної екологічної освіти є обов’язковість його на ранніх стадіях навчання: в сім’ї, дитячому садку, початковій школі. Причому саме ці ступені виявляються вирішальними для формування екологічної культури майбутнього людини. Мало усвідомлювати суть проблеми, мало точно формулювати вихід з неї, необхідно запропонувати і конкретні технології. Це способи викладання екології на ранніх щаблях навчання людини, а, крім того – програми та посібники з екології для учня і вихователя (вчителя). Тут немає багатовікової відпрацювання як у соціальних аксіом навчання, цю базу потрібно будувати. Адже екологічні знання необхідні і цілком цивілізованого, здавалося б зовсім відірваного від природи людині. Він все одно залишається одним з зоологічних видів планети, причому вельми поширеним і діяльним, своєю роботою, як ніхто інший перетворює середу. Люди спілкуються з безліччю інших живих організмів, вони учасники ланцюгів харчування, обміну інформацією, а також багатьох мутуалістіческіе і агоністичних взаємодій, що впливають на цілісність і стійкість біоценозів в яких вони мешкають. Отже, найважливіша інформація, яку повинен отримати дитина – екологічна.

Вона стосується того, що можна і що не можна робити з живими організмами навколишнього світу, адже від цього прямо залежить твоя власна життя. Щоб такі відомості були осмисленими необхідно запам’ятати з ранніх років екологічні закони і правила, тоді і будеш жити правильно, не порушуючи світ навколо себе. Можна сказати, що від неухильного виконання цих правил залежить тривалість існування людства на планеті. Це вже достатня підстава вважати їх найбільш важливими.

Однак живе людина завжди в колі собі подібних і існує величезна кількість законів і правил взаємодії з одноплемінниками. Це вже соціальні правила, які теж повинні бути відображені. Без їх використання неможливо жити в колективі. Ці соціальні правила можна умовно розділити на дві групи. Одну назвемо моральними правилами. Це ті, які регламентують ставлення людини до одноплемінників, або  людини до людини. Другі ж позначимо як моральні. Вони визначають ставлення індивідуума до групи, племені або ще більшій групі (нації, державі, людству). Отже, друга теж важлива інформація, яка теж повинна запечатлеваться  соціальна.

При вихованні дітей всі ці установки і соціальні, і екологічні їм даються. Проте, завжди зберігається абсолютне переважання соціальних, аж до майже повної відмови від екологічних. Тут в більшій мірі винна непідготовленість вихователів, їх екологічна неграмотність. Вона веде до нехтування, то, що ми не знаємо, найпростіше злічити малозначущими для майбутнього дорослого життя і в навчанні опустити. Крім того, в системі виховання вельми слабо простежується градація пріоритетів за важливістю даються знань, зате завжди присутній плутанина, як в поняттях, так і в достатності інформації. Ситуація початкового навчання людини залишається незмінною вже ні одне століття і описана ще А.С. Пушкіним: «Нас всіх вчили потроху, чого-небудь і як-небудь …» В даний час практично у всьому цивілізованому світі ступінь важливості тієї чи іншої інформації варіюється в залежності від особистості вихователя або установки чиновника.

Порівнюючи за ступенем важливості правила моральні та етичні легко помилитися, бо, по-перше, стрункого докази примата однієї групи над іншою, мабуть, в соціології не існує. Крім того, моральні правила завжди суперечать моральним. Простий приклад, декларація на захист прав людини, відстоює його права, як індивідуума, тобто моральні права. Ідеологія ж патріотизму завжди стверджує примат моральності над мораллю, особина там завжди приноситься в жертву групі. Мені здається, що сучасне людство все більше схиляється до торжества моральних прав, до поваги прав меншості і навіть кожної окремої людини. На цю благодатну тему можна довго сперечатися і навіть писати об’ємні книги, але у нас тут інша задача. Варто лише нагадати, що в нашій батьківщині моральні пріоритети традиційно завжди сильніше моральних, тому немає сенсу розраховувати на будь-які результати при навчанні екології дорослих людей. Вони навряд чи стануть використовувати вивчені, що не зафіксовані знання, тому, що завжди їм буде пропонуватися вибір між екологічним і соціальним. І завжди буде краще соціальний варіант. Зафіксовані знання, як ми пам’ятаємо, незворотні, їх можна не використовувати.

Соціальне навчання дітей з самого раннього віку традиційно ведеться в усіх школах, усіх держав, екологічне ж так поки і не прищепилося в жодному. Про екологічний навчанні як про найбільш складному, згадують зазвичай в періоди отроцтва і юності, коли всі чутливі періоди залишилися позаду. Тоді інформація заучується і використовується в міру необхідності, але завжди програє будь відображеної соціальної. Екологічним правилам людина не слід, а тільки пам’ятає їх, але завжди при зіткненні інтересів верх беруть соціальні, яким людина обов’язково слід. Вони для нього в силу виховання з очевидністю важливіше будь-яких екологічних. Для будь-якого з нас, який не одержав в потрібний чутливий період певних екологічних відомостей і заборон, буде абсолютно ясно, що ліс можна і потрібно вирубати на дрова. Це дасть можливість обігрітися самому, отримати гроші за дрова для власних потреб і сім’ї, а ліс потім виросте. Навіть якщо він і не виросте, то можна знайти поблизу або подалі інший ліс. Нам здається смішним зіставляти екологічні та соціальні аспекти, вони в нашій свідомості надто нерівноцінні. Будь-який чиновник якщо мова йде про його посади або просуванні по службі, розпорядиться про знищення гаї або водойми і знайде тисячу вагомих підстав для цього. Це не тільки його, а й наші з вами міркування, які починаються з того, що таких гаїв на планеті або в державі багато тисяч і знищення цієї нікому не зашкодить. Зміцнюються вони зіставленням інтересів,  через це місце пройде дорога потрібна цілому району, цілої області або навіть країні. Можливо, для аргументації такої необхідності будуть залучена і обороноздатність держави, а може і, не маскуючись, людина розсудить, що за це діяння він підвищить свій соціальний статус, ступивши на наступний щабель чиновницької драбини.

Зафіксовані ж екологічні знання викличуть з такого приводу у людини такі ж труднощі, як при порушенні «табу», адже ця гай дає можливість жити величезній кількості організмів і в тому числі людям в її околицях. В результаті, якщо він дасть добро на її знищення або сам візьме участь в її вирубці, йому буде важко пережити таку подію. Швидше за все, так вихована людина буде, скільки вистачить його сил, захищати цей гай.

Я вважаю, що масове навчання екологічним законам і правилам в ранньому віці дасть можливість виростити покоління з новим світоглядом і новим ставлення до навколишньої природи. Ці люди будуть в змозі змінити ситуацію на планеті і вивести людства з того екологічної кризи, який воно не в змозі зупинити і тому виправдовує його наростання об’єктивними соціальними причинами.

Постає питання,  як вчити дитину законам і правилам екології? Адже це досить складний матеріал навіть для дорослої людини. Екологія в даний час велика добре формалізована наука, її викладають людям, досить добре орієнтуються в фізиці, хімії математики. Але ж і ці, так звані, точні науки починають викладати досить рано. Найпростіші їх положення дитина освоює ще в початковій школі. Так потрібно поступати і з екологією, адже її аксіоматика цілком збагненна дитиною навіть і при дошкільному навчанні. Однак потрібно мати чітке уявлення про те, який екологічний матеріал, як оброблений і як дозований зручно викладати маленьким дітям. За аналогією з математикою прості правила функціонування живої природи можна позначити як «екологічні аксіоми». Найбільш доступна для розуміння самого маленького дитини – можливість показати відповідності між умовами життя і формою живих істот. Трохи складніше визначити відповідність між умовами проживання і зовнішністю мешканців, а далі з’ясувати який набір «інструментів» вони мають для того, щоб відповідати на впливи середовища. Ось тут і можна формулювати перший набір аксіом. Він пов’язаний з адаптаціями особини і створює основу для майбутнього знайомства з розділом «екологія особини», а попутно дає можливість дитині «приміряти на себе» більшість виявлених простих відповідностей.

Використовуємо для прикладу найзагальніші впливу. Всі організми піддаються впливам клімату даної місцевості, тому вони мають пристосування до виживання в ньому. Існує цілий набір простих відповідей організму на ці дії, збудований в певній послідовності. Ми легко помічаємо такі обов’язкові зв’язку для теплокровного організму. Ось і вийде перелік простих екологічних правил або «екологічних аксіом», за якими живуть особини. (Ердаков, 2005, а, б, в, г) Нижче ці положення будуть розглянуті докладно.

Посилання на основну публікацію