Хімічні відходи та їх утилізація

Сучасне життя міцно пов’язана з діяльністю хімічної промисловості. Упаковка, декоративні прикраси, відходи виробництва – все це вимагає правильної утилізації.

«Сміття» отриманий хімічним шляхів відрізняється тривалим періодом розкладання, а в деяких випадках, і великою небезпекою для навколишнього середовища.

Що називають хімічними відходами?

Хімічні відходи – це різноплановий «сміття», який утворюється в результаті діяльності відповідної промисловості. Сміття в лапках, тому що крім твердих предметів, тут можуть бути і рідини. В першу чергу, це відходи хімічних виробництв, що займаються випуском реактивів і препаратів для подальшого використання.

Виробництво пакувальних матеріалів, лікарських засобів, палива для транспорту, сільськогосподарських добрив та інших товарів також має на увазі створення різних відходів, що можуть завдати шкоди навколишньому середовищу і людині.

Які хімічні відходи бувають?

Відходи хімічного типу, які можна утилізувати, діляться на кілька видів: кислоти, луги, пестициди, нафтові залишки, електроліти, масла і фармацевтичні складові. Нафтові відходи утворюються в процесі отримання бензину, дизельного палива, гасу, мазуту і не завжди можуть бути використані повторно. Кислоти і луги активно проходять вторинне використання, але також у великій кількості потребують утилізації на спеціальних полігонах.

В якійсь мірі до хімічних відходів можна зарахувати і побутові предмети, отримані в результаті дії хімвиробництв. В першу чергу, це всіляка упаковка. Часи, коли продукти харчування і побутову техніку упаковували в папір, давно пройшли і тепер тут панує поліетиленова плівка. Пакети, продуктові мішечки, пластикові карти, одноразовий посуд – все це викидається на звичайні смітники, але має дуже довгий період розкладання. Якщо від паперової коробки через рік-два нічого не залишається, то пластиковий контейнер буде лежати на полігоні і через 30 років. Більшість пластикових елементів повністю розкладається тільки на 50-й рік.

Що відбувається з хімічними відходами?

Хімічні відходи можна перетворити в сировину для іншого виробничого процесу, або утилізувати. Залежно від виду відходу і ступеня його небезпеки для навколишнього світу, існують різні технології утилізації: нейтралізація, хлорування з окисленням, алкоголіз, термічний спосіб, дистиляція, біологічний метод. Всі ці способи покликані знизити токсичність хімічної речовини, а в деяких випадках отримати в ньому інші необхідні для зберігання властивості.

У більшості відходи хімічного виробництва відносяться до небезпечних і дуже небезпечним. Тому до їх утилізації підходять відповідально і комплексно. Часто для цієї мети залучаються спеціалізовані організації. Для окремих видів відходів, наприклад залишкових продуктів перегонки нафти, створюються спеціальні полігони – шламосховища.

Вторинна переробка хімічних відходів передбачає, що передбачає і їх переробку. Причому в багатьох випадках побутове сміття, що представляє небезпеку для навколишнього середовища, можна пустити саме на переробку, а не складати на полігон. З цією метою придуманий роздільний збір сміття, а також сміттєсортувальні заводи.

Хорошим прикладом вторинного використання побутових хімічних відходів є подрібнення пластику з подальшим виготовленням маси для відливання нових виробів. Звичайні автомобільні шини можуть бути з успіхом використані для виробництва гумової крихти, що входить до складу покриттів стадіонів, асфальту, настилів на залізничних переїздах.

Небезпечні хімічні речовини в побуті

Буває, що в звичайному житті людина стикається з хімікатом, що представляє серйозну небезпеку. Наприклад, якщо розбити класичний медичний градусник, то з нього виллється ртуть. Цей метал здатний випаровуватися вже при кімнатній температурі, а його пари отруйні. Невміле поводження з ртуттю може привести до отруєння, тому краще довірити цю справу професіоналам і зателефонувати в МНС.

Кожна людина може зробити простий, але дуже ефективний вклад в утилізацію побутових відходів, небажаних для навколишнього середовища. Наприклад, викидати сміття в роздільні контейнери, а батарейки (в їх складі міститься електроліт) здавати в спеціалізовані пункти збору. Однак проблемою на цьому шляху стає не тільки відсутність бажання «морочитися», а й брак інфраструктури. У переважній більшості маленьких міст України пунктів прийому батарейок і роздільних контейнерів для сміття просто немає.

Посилання на основну публікацію