Просторовий комфорт і потребу діяльності

Для задоволення первинних потреб людини необхідний певний просторовий мінімум. Згідно з існуючими середніми оцінками він складається з 250 м2 сельбищної території (житлові, службові, і виробничі приміщення, дорожньо-транспортна мережа), 750 м2 лісу і зелених насаджень, 2800 м2 ріллі та 3200 м2 пасовищ, тобто всього 7000 м2. Якщо прийняти цю оцінку за стійкий стандарт (така рекомендація міститься в матеріалах ООН), то не важко розрахувати максимальне число людей, яке може заселити ефективну територію земної суші (105 млн. Км2). 1.05 1014: 7000 = 15 109. При існуючих темпах зростання населення це може статися через 100 років. Більш строгі демографічні очікування відрізняються від цих оцінок.
Вроджена потреба в індивідуальному чи груповому просторі у сучасної людини в значній мірі редукована. Це сталося у зв’язку зі скороченням простору життєзабезпечуючою діяльності та пристосуванням до проживання в приміщеннях.
Щільність людських популяцій варіює в широких межах – від найнижчих значень в полярних або аридних зонах до десятків тисяч чоловік на 1 км2 у великих містах. У приміщеннях або громадському транспорті люди переносять ще більшу скупченість. У таких умовах багаторазово зростає гігієнічна критичність мікросередовища людини. Потреба в просторовому комфорті припускає захищеність людини від інфекцій і від стану стресу, викликаних надмірно великою щільністю людей і надлишком анонімних контактів.
При різноманітті темпераментів людина за своєю природою в цілому досить активну істоту. Для його нормального фізіологічного стану необхідний певний рівень діяльності, рухової активності і сприйняття пов’язаного з ним потоку інформації. Дефіцит рухливості і фізичних навантажень набагато частіше, ніж надмірна рухливість або напружена праця призводять до захворювань. Властиве індустріальної цивілізації прагнення позбавити людину від вимушеного фізичної праці поступово призводить до витіснення і легшого фізичної праці, а потреба в діяльності все більше переміщується в сферу емоційно-інформаційних потреб і операційно-ігрових занять. Якщо фізкультура і спорт лише частково, на фізіологічному рівні, заміщають потреба в доцільному фізичній праці, то спортивні видовища і співпереживання спортивних уболівальників – це вже тільки імітація змагальної діяльності. Так само як поїздка в автомобілі – це тільки імітація рухливості. Потреба в русі, в діяльності поступово заміщається потребою в потоці інформації, пов’язаним з переміщенням в просторі або з діяльнісних участю. Одним з нових відповідей на цю спотворену потреба служать електронні ігри, техніка «віртуальної реальності» і т.п. Взагалі в поведінці сучасної людини непотрібні по суті первинних життєвих потреб заняття, замінники активності і імітація діяльності займають все більше місце.

ПОДІЛИТИСЯ: