Початковий етап формування та розвитку сучасної екології людини

У 1921 році американські дослідники Р.Е. Парк і Е.В. Берджес із Чиказького університету запропонували термін «екологія людини», який був використаний в соціологічних дослідженнях населення міста Чикаго. При цьому вивчалися такі соціальні явища як урбанізація, соціальна структура, політичні рухи, расові відносини, соціальні зміни, релігія, сім’я та ін. Соціальні проблеми тлумачилися як відхилення, свого роду ненормальності великого міста, які необхідно виправити. Звідси особливий інтерес до дослідження таких явищ як злочинність, бродяжництво, алкоголізм, наркоманія тощо Вихідний пункт соціально-екологічних поглядів чиказьких соціологів – уявлення про суспільство як організм, що володіє не тільки соціокультурним, а й біотичних рівнем. Останній складає основу соціального процесу і, в кінцевому рахунку, визначає соціальну організацію суспільства. Дослідження міста Чикаго були підпорядковані основному завданню – встановленню соціального «контролю» та «згоди».
Екологічний підхід найбільш повно розроблений у французьких працях з географії. Такі «Принципи географії людини» Поля Відаля де ля Блаша (1922) і «Географія людини» Брюна (1925 року), що відрізняються суворим науковим підходом до проблеми заселення земної поверхні людиною. Подальше дослідження цієї проблеми у Франції продовжив М. Соррі, автор тритомного твори «Основи людської географії» (1943-1952 рр.). Перший том цієї праці має другу назву – «Нариси екології людини». М. сорри вважав, що перше завдання географії людини полягає в тому, щоб вивчати людину як живий організм, схильний дії певних умов існування і реагує на роздратування з боку навколишнього його природного середовища.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Реферат “Вирубка лісів”