Освоєння простору планети

Тут людина ділить першість з найпростішими і деякими бактеріями, також мають всесвітнє поширення. Займаючи все більший простір, людство передбачає, що, зберігаючи ту ж стратегію розмноження, воно незабаром перестане поміщатися на зручних родючих рівнинах. У Китаї дефіцит простору вже позначається в багатьох районах. Змінювати щось у традиціях свого розмноження люди не хочуть. Навіть громадське обговорення цієї теми вважається аморальним, тому випробовується способи розширення життєвого простору для людей на планеті. Обговорюються, наприклад, космічні варіанти розселення людства. До нових для людей середах проживання можна віднести водну. Уже в середині XX століття серйозно розглядалися проекти океанічних поселень людини і проводилися проби. Під керівництвом Жака Іва Кусто створювалися невеликі поселення акванавтів. Підземну середовище проживання людина освоює, здавна споруджуючи все більше притулків, складів, транспортних магістралей, а також жител під землею, проробляючи гігантські тунелі. Людство відчуває швидку актуальність переселення під землю.
Що стосується подальшого розширення людських поселень в повітряному середовищі, то тут одночасно відбуваються два протилежні процеси. Один поки що в самому зародку – людство прагне зайняти під свої поселення безплідні пустелі, аж до льодових. Другий же – дуже древній, бо люди як і раніше найбільше селяться там, де їм комфортніше жити. З давніх-давен поселення людей тісно зв’язувалися з «годують ландшафтом» (Гумільов, 1994). Оскільки одне з екологічних властивостей людини – прагнення до позамежної щільності в своїх поселеннях, то поселення ці неминуче руйнуються, перетворюючи в розширюються індустріальні пустелі найродючіші землі. Відбувається перетворення пустель в родючі і придатні для життя території і одночасно перетворення родючих місць в пустелі. Причому, друге йде набагато швидше першого. Як видно нерозумне початок в людській діяльності перемагає.
Окультурення пустельних зон людству вдається погано і успіхи тут невеликі. А ось створення мертвих зон на величезних площах  це швидкий процес, який супроводжує сільськогосподарську діяльність в будь-якій країні. Угіддя кілька років експлуатуються виснажуються, отруюються пестицидами і мінеральними добривами і перетворюються в зони, де ведення сільського господарства більш неможливо. Ці території або потрібно піддавати тривалій дорогої рекультивації, або кидати на дуже великий термін. Відновлення родючість на такій території за рахунок природних обмінних процесів може затягнутися на століття. В цьому криється основна причина щорічного, майже катастрофічного зменшення орних угідь на планеті.
Крім землеробства людство інтенсивно зайнято і скотарством. На це заняття також витрачаються величезні земельні площі, причому родючих земель. Давно вже йде мова про розширюється знищення ландшафтів тваринницькими комплексами. Для утримання великих мас домашніх тварин необхідні великі споруди  обори. Необхідні додаткові площі для посіву кормових рослин, але найголовніше  величезні простори пасовищ. Там де випас здійснюється дуже інтенсивно, що не порівнюється щільність стада з площею випасу і худоба не тільки виїдає всю траву, але ще і копитами руйнує дернину, перешкоджаючи відновленню рослинності. Такі омертвлені пастьбой місця зазвичай називають боєнь. Ще одна з особливостей утримання худоби полягає в великих скупченнях гною. Такі скупчення теж знищують рослинність, а, крім того, потрапляючи з розливами річок і річок в воду, виробляють масове отруєння річок, озер, ставків. Забруднення ландшафтів відходами сільського господарства зросло в одну з великих проблем людства.
В освоєнні простору людина, як один з видів тварин випереджає всіх своїх родичів по фауні. Перетворює вплив цього виду настільки велике. Що своєю господарською діяльністю він дуже швидко робить освоєну територію мало придатною для власного життя. Крім того, відповідно до правил екології, при освоєнні такого ресурсу як простір, вступає в силу регулюють чисельність механізми. Вони проявляється при підвищенні деякого порога щільності населення. Людина ж прагне багаторазово перевищити цей показник, адже з кожним роком спостерігається все сильніше загальна тенденція до скупченості населення, зростає урбанізація *. Поступово людство переселяється в міста, а оскільки чисельність населення не зменшується, а все зростає, то число і площа міст теж невблаганно збільшується.
Зростання території міста означає, перш за все, відчуження родючих навколишніх земель під транспортні шляхи, мережу яких зростає пропорційно кількості жителів. Крім того, місто, розширюючи свою територію, займає під будівлі дороги і площі родючі околиці землі. Вирубуються масиви приміських лісів, коли на них наступають міські квартали.
________
* Урбанізація це зростання і розвиток міст: збільшення питомої ваги міського населення в країні, регіоні, світі. (Реймерс, 1990).
Ще швидше на навколишні ландшафти настає не саме місто, а міські звалища. З ростом населення, зростає обсяг виробленого ним сміття і різних відходів. Справа в тому, що в поселеннях людини дуже слабо працюють редуценти, практично не оформляються детрітние ланцюга харчування і тому відбувається швидке накопичення органічної речовини. Крім того, накопичуються і речовини хоча і органічні, але вельми інертні і важко розкладені. Це колосальна продукція різноманітних полімерів  пластиків, з яких робляться обгорткові матеріали. Відходи міста включають, крім того, і мінеральні речовини  скло, цегла, метал. Це «вічний» сміття, яким захламляются величезні площі на околицях міст. Ще один вид втрати територій – індустріальні та автомобільні звалища. У розвинених країнах вони стають
проблемою в житті великих міст. Ось цифри розширення автомобільних і інших звалищ кінця ХХ століття. Близько 8 млн. Автомобілів щорічно викидалося тільки в США і під ними виявлялося близько 5,5 тис. Гектар родючої землі передмість. Крім того, там же щорічно вивозилося на звалища близько 50 млрд. Консервних банок і 26 млрд. Пляшок, що додатково займало понад 10 тис. Гектар.
Багато промислових підприємств виносяться за межі міста, що абсолютно неправильно. Площі таких підприємств зростають, грунту на їх територіях знищуються не тільки під будівлями, але заливаються маслами, пальним, відходами цих підприємств, покриваються асфальтом і бетоном. Особливо великі території відчужують теплоелектростанції. Навіть невелика така станція займає своїми золовідвалах площа до 500 га, а в високих широтах навколо великих міст і на їх території зазвичай будують до десятка таких станцій. Коль скоро, людство все більше перебирається в міста, то можна прогнозувати їх все більш швидке зростання. Резоннее за межі міст винести людей з їх оселями. Тоді вони будуть жити в стерпних умовах, а в свої міста приїжджати на роботу, навчання, для відвідування магазинів або театрів. Нехай бруд концентрується в місті, а не розповзається в навколишні ландшафти. У майбутньому таке місто легше буде покрити куполом, захищаючи від нього природу планети.
Отже, поряд з швидким освоєнням простору планети людством спостерігається, як і у інших видів, плямистість в заселенні території. На бажаних місцепроживання створюється велика щільність населення, в несприятливих же районах щільність дуже низька. Виходячи з цієї стратегії освоєння простору, неважко собі уявити биосферную просторову структуру населення людства. Зі збільшенням чисельності людей все ширше використовуються винайдений ними набір засобів життєзабезпечення. Через це просторова структура розподілу людства з плямистої має тенденцію перетворюватися в однорідну. Можна помітити, що в освоєнні простору цим видом просувається дуже успішно. Правда зростаюча щільність дуже діяльного людства, як і слід було очікувати з екологічних законів, включає механізми по самостримання чисельності. Результати їх включення вчені називають планетарними (біосферними) проблемами, породженими антропогенним впливом. Наслідки роботи цих механізмів – зниження чисельності населення, разреживание щільності поселень. Виявляється дію механізмів в негативному впливі на людей і їх промисли, господарство, промисловість.
Закінчуючи розповідь про успішне освоєння простору людством, згадаємо про що регулюють механізми цього процесу. Їх прояв прийнято називати планетарними катастрофами, народжують і наближають які три біосферних проблеми, що дісталися нам від минулого століття і загрожують розвернутися в цьому. Це проблема озонового екрану, проблема кислотних дощів і проблема потепління клімату планети. Всі вони народжені діяльністю людства і несуть екологічні катастрофи аж до зникнення людства з лиця Землі. Втрата озонового екрану це знищення жорстким ультрафіолетовим випромінюванням всіх вищих форм життя на планеті. Поки з появою великих «дірок» в цьому екрані катастрофічного впливу піддаються все більше територій на планеті. Підкислення атмосферних вод і поява кислотних дощів пов’язане з промисловими викидами окислів сірки і азоту. Зупинити їх можна, тільки зупинивши промислове виробництво, а вплив їх планетарне. На величезних територіях гинуть водяні і сухопутні організми. Особливо помітно це при з’єднанні кислотних дощів з важкими металами, при вступі до воду і грунт таких оксидів. Зараз кислотні дощі випадають на приблизно 30% території планети. Розмах лиха настільки широкий, що по кислотних дощів збиралася в 1982 році спеціальна міжнародна конференція в Стокгольмі. І, нарешті, проблема антропогенного потепління атмосфери земної кулі. Воно викликано зі збільшенням концентрації вуглекислого газу в атмосфері і розвиток тому «парникового» ефекту. При цьому затримуються теплові промені в нижніх шарах атмосфери, бо їх не пропускають молекули вуглекислоти. Результати цього різноманітні. Тут і танення льодових шапок на полюсах, і відповідно величезні затоплення материків, тут і розростання тропічної зони і відповідно зони екваторіальних пустель.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: