Основні поняття загальної екології

Вивчення екології неможливе без визначення основних понять. Поняття “організм” (лат. Organize – влаштовую, надаю стрункий вигляд) вживається як у вузькому сенсі – особина, індивідуум, “жива істота” так і в широкому, самому загальному сенсі – складно організоване єдине ціле.

У природі будь-яка жива істота для того, щоб жити потребує, в першу чергу, в співтоваристві собі подібних, тому виникає надорганізменних макросистеми: біологічний вид, популяція. Біологічний вид – це сукупність особин, які мають загальними ознаками, здатних вільно схрещуватися між собою і давати плідне потомство, що займають певний ареал (лат. Area – площа, простір) і відмежованих від інших видів нескрещиваемости в природних умовах.

Уявлення про види, як про основну структурної та класифікаційної одиниці в системі живих організмів, було введено К. Ліннея, що опублікували в 1735 р свою працю “Системи природи”.

Конкретною формою існування виду в природі є популяція, тобто вид – це сукупність популяцій. Термін “популяція” ввів В.Іоганзен в 1903 р

Популяція (лат.рорulus – народ) – це внутрішньовидова угруповання особин, що займає частину ареалу даного виду, що мають здатність вільно схрещуватися і необмежено довго підтримувати своє існування.

Оскільки в природі не буває абсолютно однакових умов для декількох територіальних угрупувань, а кожна популяція живе в певних умовах, популяції одного і того ж виду за багатьма ознаками відрізняються одна від одної. Іноді ці відмінності ледь вловимі, ??іноді вони очевидні. Такі відмінності між популяціями одного виду пояснюються результатами генетичної різноякісності всієї сукупності особин одного виду, що виникла в результаті неоднакових умов існування.

Популяції різних видів живих організмів, що заселяють загальні місця проживання, неминуче вступають у взаємини. Тривале спільне існування лежить в основі формування багатовидових співтовариств – біоценозів, в яких підбір видів не випадковий, а визначається можливістю безперервної підтримки круговороту речовин. Термін “біоценоз” запропонував К.Мёбіус в 1877 р Біоценоз (грец. Bios – життя, koinos – загальний) – це організована група взаємопов’язаних популяцій рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що живуть спільно в одних і тих же умовах середовища.

Місцепроживання біоценозу називається біотопом. Біотоп (грец. Bios -життя, topos – місце) – це простір з однорідними умовами (рельєфу, клімату), заселене певним біоценозом. Будь біоценоз нерозривно пов’язаний з біотопом, утворюючи разом з ним стійку біологічну макросистему ще більш високого рангу – біогеоценоз, або екосистему. Термін “біогеоценоз” запропонував в 1940 р Сукачов Володимир Миколайович. Він практично тотожний широко поширеній за кордоном терміну “екосистема” і застосовується для позначення наземних екосистем. Термін “екосистема” запропонував в 1935 р англійський еколог А. Тенслі.

Екосистема (грец. Oikos – будинок, systema – поєднання, об’єднання) – екологічна система, сукупність спільно мешкають організмів різних видів і умов їх існування, в якій живі і неживі компоненти пов’язані між собою обміном речовини і енергії.

Між екосистемами немає чітких меж, одна екосистема поступово переходить в іншу, більш дрібні екосистеми входять до складу більших, аж до загальної глобальної екосистеми Землі – біосфери.

Біосфера (грец. – Життя, spharia – куля) – глобальна екосистема всієї земної кулі, оболонка Землі, що складається із сукупності всіх живих організмів (біота), речовин, їх складових, і середовища їх проживання. Біосфера – це область розповсюдження життя на Землі, що включає в себе нижню частину атмосфери, всю гідросферу і верхню частину літосфери.

Термін “біосфера” ввів австрійський геолог Е. Зюсс в 1873 р Основні положення вчення про біосферу опубліковані В.И.Вернадским в 1926 р У своїй праці, який так і називається “Біосфера”, В.И.Вернадський розвиває ідею еволюції поверхні земної кулі як цілісного процесу взаємодії неживої, або “відсталої” матерії з живою речовиною. В. І. Вернадський виділив в біосфері сім різних, але геологічно взаємопов’язаних типів речовин:

1) жива речовина;

2) біогенна речовина (тобто речовина, що створюється і переробляє
живими організмами: горючі копалини, вапняки тощо);

3) відсталу речовину (утворюється процесами, в яких живі організми
не беруть участь, напр., вивержені гірські породи);

4) биокосное речовина (створюється одночасно живими організмами і
процесами неорганічної природи, напр., грунт, солона морська вода);

5) радіоактивна речовина;

6) розсіяні атоми;

7) речовина космічного походження (метеорити, космічний пил). В. І. Вернадський вважав жива речовина найбільш потужним геохімічним і енергетичним фактором, провідною силою планетарного розвитку.

Посилання на основну публікацію