Контрольовані параметри та одиниці виміру забруднення атмосферного повітря

Повітряне середовище характеризується наступними основними параметрами: газовим молекулярним складом чистого повітря, газовими забруднюючими домішками, запиленістю, мікрофлорою а також допоміжними параметрами, такими як: температура, тиск вологість, швидкість і напрям вітру, і, нарешті, полями – електричним, радіаційним, електромагнітним, звуковим і тепловим.

До основних, найбільш поширеним домішок відносяться сукупність твердих частинок: пил та / або аерозолі, сірчистий газ S02, оксиди азоту NXOX, окис вуглецю СО, вуглекислий газ СО2, фреони,

Одиниці виміру забруднення атмосфери залежать від виду забруднюючої речовини.

Для пилу, сажі, аерозолів розрізняють масову, об’ємну, лічильну та поверхневу концентрації.

Масова, або гравіметрична концентрація – це маса частинок, що містяться в одиниці об’єму повітря. У міжнародній практиці найчастіше використовується одиниця масової концентрації мг / м3. При дуже низьких концентраціях може використовуватися також мкг / м3 (мкг / м3, 10-3 мг / м3) і нанограмм на кубічний метр (нг / м3).

Для оцінки екологічного впливу на навколишнє середовище тих чи інших джерел викидів зміст атмосферного пилу та аерозолів також визначають по випаданню на підстилаючої поверхню і вимірюють в одиницях маси на одиницю площі: г / м, кг / га або т / км2.

Об’ємна концентрація – це обсяг частинок містяться в одиниці об’єму забрудненого повітря, яку вимірюють у см3 / м3.

Рахункова концентрація – це відношення числа забруднюючих частинок до одиниці об’єму забрудненого повітря, що виражається кількістю частинок в 1 м3.

Поверхнева концентрація характеризує сумарну поверхню частинок, що містяться в одиниці об’єму повітря і вимірюється в м2 / м3.

При дослідженнях забрудненості повітря велике значення надають розмірами пилових частинок або аерозолів, так як дрібні частинки мають здатність легко проникати глибоко в легені і осідати там, а з іншого боку мають низьку гравіметричну седиментацію (осадження) і тому становлять основну частину транскордонного переносу. Розміри частинок здебільшого вимірюють у мікронах – мкм. При характеристиці дисперсності аерозолю (пилу) користуються різними середніми розмірами частинок: середній арифметичний діаметр, середній квадратний діаметр, середній кубічний діаметр (Такеуі Н., 1984), а також геометричним і аеродинамічним діаметром часток (Шадрін А.С., 1978).

Посилання на основну публікацію