Економічна оцінка водних ресурсів і плата за шкоду

Соціально-економічна оцінка водних, біологічних, енергетичних, рекреаційних та інших ресурсів водних об’єктів та її облік в національному багатстві та інших макроекономічних показниках необхідні для визначення рівня плати за користування водними об’єктами.

В даний час економічна оцінка природних ресурсів водних об’єктів відсутня. Хоча національне багатство є сукупністю економічних активів країни, що складають необхідна умова суспільного виробництва і життєдіяльності людей, сьогодні воно практично обчислюється як сума вартості основних фондів, матеріальних оборотних коштів і запасів, а також накопиченого домашнього майна. Вартість водних, рекреаційних, рибних та інших ресурсів водних об’єктів при цьому не враховується (втім, як не враховуються та інші природні ресурси: земля, ліси, надра і т.д.). В результаті всі зростаючі витрати, пов’язані з очищенням забруднених стічних вод, збереженням біологічних і рекреаційних ресурсів водних об’єктів, лікуванням людей від захворювань, викликаних вживанням неякісної води, збільшують макроекономічні показники, що часто приймається за “прогрес”. У той же час облік фінансових втрат від деградації водних об’єктів міг би змінити подібні оцінки на прямо протилежні.

Особливість оцінки водних ресурсів полягає в обліку різноманіття їх ролі та областей використання (в комунальному господарстві, промисловості, сільському господарстві, гідроенергетиці, судноплавстві, сплаві деревини, рекреації і т.д.), пов’язані як з вилученням, так і без вилучення води з водного об’єкта.

При оцінці водних ресурсів по водним об’єктам враховується:

– Для боліт і льодовиків – їх здатність утримувати і акумулювати вікові запаси води, вирівнювати стік річок, подовжувати їх повноводний період;

– Для підземних вод – їх цінність як стратегічного ресурсу;

– Для основних великих озер – висока якість їх вод і запаси прісної води.

Загальна вартість водних ресурсів водного об’єкта визначається як сума оцінок водних ресурсів в усіх напрямках їх використання.

Економічна оцінка водних ресурсів здійснюється в наступній послідовності. Спочатку проводиться потенційна економічна оцінка водних ресурсів, потім оцінка водних ресурсів за окремими напрямами їх використання.

Замикають витрати на воду являють собою допустимі суспільно необхідні витрати на приріст наявних водних ресурсів. Це необхідно у зв’язку з тим, що споживання в розглянутому районі змінюється. В якості замикаючих водогосподарських заходів та об’єктів можуть виступати водосховища та гідровузли для регулювання річкового стоку з метою цільових та комплексних пропусків, об’єкти територіального перерозподілу річкового стоку, заходи щодо економії водних ресурсів і т.д.

Економічна оцінка водних ресурсів, що використовуються для господарських та інших цілей без вилучення води визначається на основі водної ренти.

В даний час промислові підприємства вносять до бюджету плату за воду незалежно від того, надходить ця вода безпосередньо з водогосподарських систем, від інших промислових підприємств або підприємств комунального господарства. Тарифи за воду встановлюються на один кубометр води, що споживається. Визначення тарифів плати за воду ґрунтується на витратному методі. У деяких галузях використовуються й інші методи, але вони мають локальне застосування. У розвинених країнах плата за водокористування здійснюється у вигляді внесків водокористувачів на утримання державних установ, які здійснюють оперативне управління водними ресурсами та їх використання в межах одного або ряду сусідніх водних басейнів.

Організаційно стягування плати за водокористування реалізується у вигляді двох схем. Перша схема, яка реалізується в Австралії, країнах Азії та Африки, ґрунтується на жорсткому державному регулюванні розмірів плати. Всі платежі спрямовуються до державного бюджету, що дозволяє акумулювати фінансові ресурси для утримання та розвитку водогосподарських систем і споруд.

Друга схема застосовується в країнах Західної Європи. Вона грунтується на корпоративному управлінні використанням та охороною водних ресурсів з боку водокористувачів, які утворюють басейнові об’єднання. Басейнові об’єднання здійснюють всі види робіт, пов’язані з охороною вод, раціональним використанням, оцінкою водних ресурсів, регулюванням стоку, контролем за скидами забруднюючих речовин, водозабором, запобіганням повені та паводків та інш. Плата за воду здійснюється у вигляді внесків водокористувачів на утримання об’єднання і фінансування його діяльності. При цьому держава отримує податки від басейнового об’єднання, які використовуються в більшій частині для кредитування і субсидування водогосподарського будівництва і виплат компенсацій пільговим категоріям водокористувачів.

Система платежів за водні ресурси визначена у Водному кодексі Білорусі і включає:

  • – Плату за користування водними об’єктами (водний податок);
  • – Плату, який спрямовується на відновлення та охорону водних об’єктів.
  • Плата, яку направляють на відновлення та охорону водних об’єктів, вноситься за:
  • – Вилучення води з водних об’єктів в межах встановленого ліміту;
  • – Понадлімітне вилучення води;
  • – Використання водних об’єктів без вилучення води відповідно до умов ліцензії на водокористування.

Поняття плати за забруднення навколишнього природного середовища. Це інший вид платності у використанні природних ресурсів. Її сутність розкривається в трьох значеннях: компенсаційному, стимулюючому, економічному. Основні принципи платності скидів та стоків полягають в наступному:

  1. 1. Плата за забруднення спрямована на компенсацію шкоди, завданої довкіллю, здоров’ю людини, матеріальним цінностям.
  2. 2. Встановлена ??плата стягується в безспірному порядку за рахунок прибутку або собівартості підприємства-забруднювача і на цій основі повинна стимулювати (матеріально) до скорочення викидів, скидів шкідливих речовин.
  3. 3. Платежі за забруднення служать джерелом утворення та положення позабюджетних екологічних фондів, кошти яких використовуються для оздоровлення та охорони навколишнього середовища.
Посилання на основну публікацію