Екологічна проблема: забруднення грунтів

 

Неможливо уявити наше життя без ґрунту – цього особливого освіти в географічній оболонці, яке є основою для зростання всіх рослин. По суті, грунт – це те сполучна ланка між живою і неживою природою. Саме тому грунти потребують суворої охорону та сталий екологічному моніторингу.

Наукове вивчення ґрунтів почалося в XIX столітті, з грунтових досліджень великого російського вченого В. Докучаєва. Сьогодні ж масштаби забруднення і деградації ґрунтового покриву є колосальними, особливо в районах з розвинутою важкою і хімічною промисловістю.

Забруднення грунту супроводжується значним зростанням вмісту в ній хімічних речовин, які не типові для природних природних умов. Індикатором такого забруднення є, в першу чергу, рослинний світ, який першим страждає від змін у хімічному складі грунту.

Основні забруднювачі грунту

Забруднювач – це речовина, яка є нетиповим для природної структури будь ґрунту. До основних забруднювачів в даному випадку відносяться:

  1. Неорганічні речовини (важкі метали, ціаніди, луги тощо);
  2. Органічні речовини (гербіциди, пестициди, нафтопродукти та ін.);
  3. Біологічні організми (мікроорганізми й бактерії);
  4. Радіоактивні відходи.

Коли в структурі грунту підвищується вміст будь-якого з цих класів забруднювачів, то в грунті можуть початися вкрай негативні і, часом, незворотні процеси.

Головні джерела забруднення грунтів

У XXI столітті існує величезна кількість таких джерел, і їх кількість з кожним роком лише збільшується. Основними джерелами ґрунтів є:

  • Житлові будинки та комплекси.
  • Комунальні служби.
  • Промислові підприємства (особливо – хімічні, гірничодобувні та машинобудівні).
  • Сільське господарство.
  • Транспорт і шляхи сполучення.
  • Відходи ядерної промисловості.
Посилання на основну публікацію