Психологічні особливості поведінки людини при стихійному лиху

У наш час, час високого рівня розвитку засобів масової інформації газети, радіо, телебачення постійно розповідають про різні стихійних лихах і їх руйнівні наслідки.

У лютому 1998 р в Краснодарському краї стався сильний повінь через ранній відлиги. У багатьох селах були зруйновані будинки, господарські будівлі. Вода залила орні землі, зробивши їх непридатними для весняної сівби. Люди гірко нарікали, що влада краю вчасно не вжили заходів щодо захисту від повені. Лихо застало всіх зненацька, бо повінь сталася на місяць раніше звичайного терміну і було набагато інтенсивніше, ніж зазвичай.

Розглянемо цей випадок з психологічної точки зору.
Повені в цьому регіоні бувають щороку і всього лише на місяць пізніше. Значить, ця стихія – НЕ дивина в цих краях, і люди, що живуть тут, могли б подолати свою безпечність і психологічно підготуватися до дій в умовах, що склалися.
Відомо, що якщо людина заздалегідь подумав, налаштувався на можливість тих чи інших подій, то обов’язково за цим підуть і його дії по пристосуванню до цих подій. Коли вони відбуваються, така людина відчуває себе впевненіше і спокійніше.
Страх опановує насамперед людьми, схильними до занепокоєння, тривожно реагують на навколишній світ. При стихійних лихах це проявляється з особливою силою і багато в чому залежить від характеру і типу темпераменту людини.
Однак при досить сильною загрозу життю і здоров’ю людей будь-якого темпераменту може в тій чи іншій мірі переживати напади паніки. Ось її характерні ознаки: неможливість вдихнути на повні груди або помутніння свідомості; скажене серцебиття; тремтіння всього тіла; сильне потовиділення; задуха; блювота або розлад шлунка; оніміння або поколювання в тілі; нереальне сприйняття того, що відбувається, тіло ніби не своє; біль або давящее почуття в грудях; відчуття, що людина ось-ось помре або вмирає; здається, що він божеволіє.
Страх може призвести і до тривожного стану. Ознаки такого стану: напруженість (людина на межі зриву), людина легко лякається, не може зосередитися або взагалі відключається; поганий сон, безсоння; напругу та біль у м’язах; швидка стомлюваність.
З усім цим цілком можна впоратися. Треба тільки навчитися розслабляти м’язи обличчя, кінцівок і всього тіла, правильно дихати і вселяти собі бажані стану. Для цього згадати і повторити спеціальні вправи, яким навчали в 6 класі.
Руйнівна сила стихійних лих буває так велика, що навіть бувалим, загартованим, психологічно тренованим людям часом буває важко впоратися зі своїми емоціями та почуттями. Однак, як показують практика і спеціальні дослідження, людям, що знають, яким може бути психічний стан людини після пережитого стихійного лиха, як воно може виражатися в поведінці й мови, легше виходити з нього.

У грудні 1988 р у Вірменії в місті Спітак стався найсильніший, доти небачене за руйнівних наслідків землетрус. Населення виявилося не підготовленим до того, що в їхньому місті може статися таке лихо. Після цієї сумної події на місце події, крім рятувальників, виїхали психологи з Москви для надання допомоги з виведення постраждалих із негативних психічних станів.

Психологи описали пізніше форми поведінки дітей на різних стадіях емоційного потрясіння.
У перший-другий тиждень після катастрофи для дітей різного віку (дошкільного, молодшого, середнього та старшого шкільного) було типово різке рухове збудження. Вони швидко ходили або бігали без жодної видимої мети; розмахували руками; видавали незрозумілі звуки, щось вигукували, вигукували, сміялися; збуджено без сенсу штовхали один одного і відволікалися; стаючи агресивними, починали битися; по незначному приводу починали гірко плакати. Здавалося, вони ось-ось впадуть від перезбудження і втоми.
Друга типова, але менш поширена форма ненормального поведінки – ступор, т. Е. Така реакція на стрес, яка проявляється у формі знерухомленості, заціпеніння. Дитина, що знаходиться в ступорі, сидить або стоїть нерухомо, зсутулившись, скорчившись, погляд спрямований в нікуди.
Протягом четвертого і п’ятого тижнів після катастрофи психологи спостерігали у більшості дітей млявість, бажання полежати в ліжку, розлад сну, втрату апетиту, дратівливість. Нерідко серед дітей спалахували бійки. Деякі непритомніли від запаморочення, дивлячись на рух гілок високих дерев. Відзначали і істеричні реакції. Так, один десятирічний хлопчик постійно травмував заживающую на його нозі рану, отриману під час землетрусу, щоб оточуючі весь час надавали йому увагу.
Такі реакції можуть бути властиві і людям, які пережили інші види стихійних лих.
Якщо поруч немає професійних психологів, здатних допомогти повернутися до нормального самопочуття і поведінки, потерпілі повинні спробувати зробити це самі.
Щоб впоратися зі своїми почуттями та емоціями після надзвичайної ситуації, рекомендується:
• не лишатися на самоті або в оточенні людей, що знаходяться в такому ж психічному стані; бажано проводити якомога більше часу з тими, хто легше переніс катастрофу;
• якомога більше займатися спільною роботою, іграми, малювати, займатися спортом, музикою, майструвати що-небудь, намагаючись бути весь час в оточенні інших людей;
• бажано оточувати себе улюбленими іграшками чи іншими предметами, читати улюблені книги, обговорювати їх один з одним;
• займатися психологічними вправами по тренуванню волі та емоційної стійкості.
Запитання і завдання
1. Якими ознаками характеризується напад паніки у людини будь-якого темпераменту?
2. Які ознаки характеризують тривожний стан людини?
3. Яким чином можна впоратися з нападом паніки і станом тривоги?
4. Дайте характеристики різних форм поведінки дітей (різке рухове збудження, ступор, істерична реакція) після стихійного лиха.
5. Які дії слід зробити, щоб впоратися зі своїми почуттями та емоціями після надзвичайної ситуації?
Свої здібності узагальнювати вже відому інформацію і оцінювати нову, особливо загрозливу життю і здоров’ю, ви можете тренувати, користуючись спеціальними вправами.

Посилання на основну публікацію