Правила безпечної поведінки на природі

У туристів існують чіткі правила поведінки на маршруті, на привалі, при подоланні перешкод, спрямовані на забезпечення їх безпеки.
ЗАПАМ’ЯТАЄТЕ: в поході необхідно бути дисциплінованим, адже більша частина екстремальних ситуацій у природі виникає через недисциплінованість учасників.
Під час руху члени групи йдуть в колоні по одному. Попереду в ролі направляючого може йти керівник або штурман групи, ззаду – замикає. У нього відповідальне завдання: стежити, щоб колона не розтягувалася, ніхто не відставав. Якщо раптом щось сталося з одним із учасників, то замикає вирішує, зупиняти чи всю групу або зупинитися з цим учасником для усунення неполадок. Але в кожному разі він спочатку повідомить про це керівнику.
ЗАПАМ’ЯТАЄТЕ: на маршруті або на привалі ні в якому разі не можна йти від групи.
Особливо уважними треба бути при русі по складних ділянках місцевості. Можна посковзнутися на крутому гірському схилі, на сирих каменях на березі гірської річки, на переправі через неї, оступитися при русі по болоту, та й просто затнутися ногою за повалене дерево, гілку в густій ​​траві.

Небезпечні останні кілометри денного переходу. Накопичується втома, втрачається увага.
У групі завжди призначається учасник, відповідальний за надання першої медичної допомоги. До слова сказати, навичками її повинні володіти всі члени групи, але у призначеного на цю посаду зберігається медична аптечка. Серед туристів прийнято вважати, що похід проведений успішно, якщо медикаменти та перев’язувальні кошти не потрібні.
ЗАПАМ’ЯТАЄТЕ: якщо ви будете уважні і обережні, медикаменти вам не знадобляться.
Треба бути обережним біля багаття, не можна пити сиру воду … Як запам’ятати, що можна, а що не можна? Дуже просто: приходьте на заняття туристського гуртка, там і про це розкажуть, і всьому навчать: ставити намет, розводити багаття, готувати їжу, орієнтуватися на місцевості, надавати першу медичну допомогу, в’язати спеціальні туристські вузли (див. Додаток 3).

На маршруті і на привалі справжні туристи дбайливо ставляться до довкілля, намагаючись якомога менше порушувати її гармонію.
ЗАПАМ’ЯТАЄТЕ: ми – гості природи і повинні вести себе пристойно.
Стійки для наметів не варто вирубувати з живих дерев на кожному привалі, краще взяти розбірні, легкі з дому. Пішли в минуле вироблення рогульки і перекладини для підвішування відер над багаттям: туристи тепер носять з собою легкий розбірний таганок або трос. Спокусливо підстелити під намет пухнасті ялинові гілки, але гуманніше взяти з собою теплоізоляційний килимок.

У туристів є таке правило: якщо хтось вирушає в розвідку, то заздалегідь визначають маршрут і встановлюють контрольний час, до якого необхідно повернутися. Якщо цей час минув, а пішли в розвідку не повернулися, починають пошукові роботи.
Збираючись в незнайомий ліс, розпитайте про місцевість, маршрутах місцевих жителів. Якщо є детальна карта цього району, вивчіть її. Краще піти в незнайомий ліс з місцевими хлопцями, а ще надійніше – з кимось із дорослих.
Якщо ви один або з друзями куди-небудь йдіть, повідомте про це батькам або комусь із дорослих.
Йдучи з населеного пункту, постарайтеся визначити напрямок доріг, що йдуть від нього. Розпитайте, якими орієнтирами обмежений ділянку лісу, в який ви збираєтеся йти.
У туристів та орієнтувальників, що беруть участь у змаганнях, існує поняття «межі полігону». Це лінійні орієнтири (дороги, просіки, межа лісу, лінії електропередачі), за які виходити не можна.
На всякий випадок учасникам змагань повідомляють порядок дій у разі втрати орієнтування. Це роблять для того, щоб при втраті орієнтування учасник не втік далеко з району змагань, а, слідуючи вказівкам, виходив у певному напрямку на добре помітний лінійний орієнтир і далі йшов до місця збору. Розглянемо це на прикладі показаного на схемі району змагань у села Дров’яна.

Межі полігону: з півночі – річка Андога і яр з пересихає струмком, зі сходу – річки Андога і стачить, з півдня – річка стачить, із заходу – залізниця і дорога від села Дров’яної до залізниці.
При втраті орієнтування потрібно виходити на захід до залізниці та потім йти вздовж неї до села до місця старту.
Отримані орієнтири і установки, як діяти у випадку втрати орієнтування, допомагають забезпечити безпеку дій учасників змагань і полегшують роботу рятувальників.

На яке б короткий час ви ні йшли в ліс, візьміть з собою про всяк випадок пару бутербродів, термос з чаєм, трохи карамельок, сірники (але не для гри з вогнем!). Ви будете впевненіше почувати себе, якщо візьмете з собою компас.
«Як я картав себе за те, що не взяв із собою сірників. Я подумки дав собі слово на майбутнє часом не відлучатися без них від бівуака навіть на кілька метрів »- це слова знаменитого російського дослідника Далекого Сходу В. Арсеньєва, який опинився в погану погоду далеко від свого табору.
Під час прогулянки намагайтеся запам’ятати основний напрям руху, якісь добре помітні предмети, за якими можна визначити своє місцезнаходження (їх називають орієнтирами), розвилки стежок, перехрестя доріг, характерні особливості рельєфу. При цьому, збираючи гриби чи ягоди, намагайтеся не упускати один одного з виду.
Іноді в літературі можна зустріти пораду: при вході в незнайомий ліс відзначайте свій шлях зарубками на деревах. Ви уявляєте собі, на що перетвориться ліс, якщо всі вхідні в нього почнуть робити зарубки або надломлювати гілки? Робити це треба тільки в крайньому випадку, в екстремальній ситуації, і про це ми поговоримо пізніше.

...
ПОДІЛИТИСЯ: