Збудники мікотоксикозів

Мікотоксикози – харчові отруєння (інтоксикації) людей і тварин, що викликаються мікотоксинами грибів, що накопичилися при їх зростанні на харчових продуктах і харчовій сировині. Мікотоксини продукуються багатьма фітопатогенними і сапрофітними грибами, широко поширеними в грунті і на рослинах. Віднайдені ними мікотоксини накопичуються в сільсько- господарських культурах і продуктах харчування при несприятливих умовах їх збору, зберігання і обробки.

Мікотоксини можуть накопичуватися в продуктах тваринного походження (м’ясо-молочні продукти, яйця), які забруднюються в результаті згодовування сільськогосподарським тваринам і домашнім птахам кормів, що містять мікотоксини. Мікотоксини можуть бути присутніми в кормах без видимого росту плесеневих грибів. Отруєння тварин можливе при випасанні по стерні восени або на полях з травою ранньою весною після заморозків. Мікотоксини стійкі до дії факторів навколишнього середовища, в тому числі до заморожування, високій температурі, висушування, впливу УФ-та іонізуючого випромінювання. Найбільш актуальним микотоксикозами є афлатоксікоз.

Афлатоксікози – захворювання, що виникають при вживанні продуктів харчування, які містять токсини-метаболіти, так звані афлатоксини, віднайдені аспергиллами (A. flavus, A. Parasiticus, A. oryzae). Назва «афлатоксини» утворено від Aspergillus flavus toxins. Вони були відкриті в 1960 р як причина спалаху хвороб невідомого походження у Великобританії та інших країнах. Чинне початок – афлатоксини B1, B2, В2А, G1, G2, G2а, M1, M2, які широко поширені в продуктах харчування рослинного походження, головним чином в зернових. Вони виявлені також в арахісі, моркви, квасолі, какао, м’ясі, молоці, сирі, пиві; можливе накопичення афлатоксинов в продуктах тваринного походження.

Афлатоксини не руйнуються при термічній обробці. Вони дуже токсичні. Наприклад, гостре отруєння тварин, викликані ве афлатоксином групи В, супроводжується швидким перебігом захворювання і високою летальністю. Гостре отруєння характеризується млявістю рухів, судомами, парезами, геморрагиями, набряками, порушенням функції ШКТ і ураженням печінки, в якій розвиваються некрози, цироз, первинний рак.

Аспергіли продукують також інші мікотоксини – охратоксини А, В, С (А. ochractus), патулін (A. terreus, A. niveus, A. candidum), гліотоксін (A. giganteus, A. fumigatus), стеригматоцистину (A. versicolor, A. nidulans), треморген (A. clavatus, A. flavus, A. candidum), цітохалазін (A. clavatus), цитринін (A. terreus, A. niveus, A. candidum).

Одними з найпоширеніших аліментарних мікотоксикозів людей і тварин є фузаріотоксикоз: споротріхіелло- токсикоз, фузаріограмінеаротоксікоз, фузаріонівалетоксікоз. Збудниками є гриби роду Fusarium, які продукують токсини групи тріхоцетенов, та ін. До них відносяться Дезоксиніваленол, зеараленон.

Споротріхіеллотоксікоз (аліментарно-токсична алейкія) – важке захворювання, пов’язане з дією мікотоксинів гриба Fusarium sporotrichioides, який розвивається на зернових культурах, що перезимували під снігом, або при пізньому зборі врожаю зернових. Отруєння фузаріозним зерном раніше називали септичній ангіною через схожість захворювання з некротической ангіною. Назва «аліментарно-токсична алейкія» також обумовлено патогенезом захворювання. Через 1-2 тижнів після вживання хліба, випеченого з ураженого зерна, в крові різко зменшується кількість гранулоцитів, а потім виникають виражені ураження мієлоїдної і лімфоїдної тканини, некроз кісткового мозку, що веде до порушення кровотворення. До токсину гриба чутливі багато домашні тварини. Визначити присутність в продукті харчування токсину F. sporotrichioides можна шляхом введення екстрактів продукту птахам, кішкам, морським свинкам і мишам.

Вважають, що поразка так званої уровской хворобою (хвороба Кашина-Бека) пов’язане з вживанням зерна, заражен- ного різновидом гриба роду Fusarium (F. tricinetum, F. pocre, F. sporotrichiella). У хворих виникає дистрофія кісток скелета. Хвороба зустрічається в Східному Забайкаллі і вздовж селищ по берегу річки Уров (звідси і назва хвороби). Подібні порушення були описані і в інших країнах. Виявилося, що при переході населення на вживання хліба із зерна, привезеного з інших районів країни, захворюваність різко знижувалася.

Фузаріограмінеаротоксікоз (синдром «п’яного хліба») розвивається після вживання випечених виробів із зерна, ураженого Fusarium graminearum, який продукує токсичні речовини, що відносяться до азотовмісних глюкозиди, холін і алкалоїдів. Вони впливають на ЦНС: виникають слабкість, різкі головні болі, скутість ходи, запаморочення, блювота, діарея, біль у животі. Можливі анемія і психічні розлади. Зеараленон, що продукується F. graminearum в кормах (кукурудза, ячмінь) для тварин, викликає у свиней і великої рогатої худоби вульвовагиніти, аборти і безпліддя.

Фузаріонівалетоксікоз виникає при вживанні виробів з пшениці, ячменю і рису, заражених «червоної цвіллю» – грибами роду Fusarium (F. graminearum, F. nivale, F. avenaceum). Ці гриби продукують ніваленон, фузаренон Х – мікотоксини групи трихотеценів типу Б. Отруєння викликає блювоту, діарею, головний біль, конвульсії.

Серцева форма синдрому бері-бері – захворювання, відоме з 1700 р в Японії, що виникає при вживанні в їжу желтоокрашенного («жовтяничного») рису, сорго, заражених Penicillium citreoviridae, P. islandicum. Мікотоксин цітреовірідін вражає центральну нервову і серцево-судинну системи, викликає спадні паралічі. Можливий смертельний результат. P. islandicum продукує ісландітоксін, що вражає печінку.

Мікотоксини, зокрема патулін грибів роду Penicillium (P. patulum, P. expansum, P. urticae) і Aspergillus (A. elevatus, A. terreus), нагромадившись в ячмінному солоді, пророслої пшениці і гнилих яблуках (сидр), викликають нейротоксикоз, набряк легенів, блювоту, дерматит.

Стахиботріотоксикозу – важке захворювання коней, рідше рогатої худоби та домашньої птиці. Виникає внаслідок згодовування тваринам кормів, що містять токсин гриба Stachybotrys alternans. У людей контакт із зараженим кормом може призводити до розвитку дерматитів або пневмокониозов.

Ерготизм (від франц. Ergol – ріжки) – давно відоме захворювання, що виникає при вживанні злакових (частіше жито), уражених ріжками ріжків – Clavuiceps рігрігеа і Clavuiceps paspalum. Ріжки ріжків – це склероции грибів, схожі на насіння злаків. Однак вони крупніше й темніше зерен рослин; мають видовжену і викривлену у вигляді ріжка форму. Мікотоксини ріжків є алкалоїдами лізергінової кислоти, клавінови алкалоїдами (нейротоксичеськоє дія).

Гриби вражають людей і тварин. Токсини грибів переходять в молоко тварин. Гостра форма супроводжується високою летальністю. У хворих виникають симптоми гострого гастроентериту та ураження ЦНС (парестезії, судоми). Хронічна форма характеризується «повзання мурашок» (особливо на кінцівках), блювотою, шлунково-кишковими розладами. Розрізняють три форми ерготизму: конвульсивно (токсичні судоми м’язів, частіше згиначів, термін близько 1 міс), гангренозну (через 10-20 днів на тлі отруєння з’являються некротичні зміни периферичних частин кінцівок з сильними болями) і змішану форму.

Лабораторна діагностика. У досліджуваному матеріалі визначають гриби або їх мікотоксини. Застосовують хроматографію, спектрофотометрію і біологічні проби на курячих ембріонах, культурах клітин, щурятами, каченят і голубів.

Лікування симптоматичне. Проводять промивання шлунка, очищення кишечника та інші заходи, спрямовані на детоксикацію організму.

Профілактика включає попередження зараження продуктів і кормів грибами і подальшого їх розмноження, токсінообразованія. Кінцевою метою профілактики є повне звільнення продуктів харчування та кормів від мікотоксинів. Розроблено нормативи вмісту мікотоксинів у продуктах харчування.

Посилання на основну публікацію