Якщо в шлунок потрапила недоброякісна їжа або речовини, що подразнює його стінки, то може виникнути блювота. В результаті блювотного рефлексу небезпечні для здоров’я речовини викидаються зі шлунка.
У разі необхідності блювоту можна викликати штучно. Для цього потрібно дратувати пальцями корінь язика, де є рецептори, з’єднані з центром блювотного рефлексу, розташованим в головному мозку. Таким чином, блювота – захисний рефлекс організму від отруєння.
Захворювання шлунка і печінки. З усіх захворювань шлунка найвідомішим є гастрит – запалення його слизової оболонки.
Причини гастриту можуть бути різними:
- бактерії;
- психічна травма;
- неправильний прийом ліків і ін.
Але в будь-якому випадку слизова оболонка не справляється з впливом соляної кислоти і пепсину і запалюється.
Якщо гастрит не почати вчасно лікувати, то може виникнути виразка шлунка, тобто пошкодження слизової оболонки, яке в найбільш важких випадках може призвести до прориву – наскрізного отвору в стінці шлунка. Ще частіше, ніж виразка шлунка, розвивається виразка дванадцятипалої кишки, причому в тій її частині, яка прилягає до шлунку.
У здорової людини жовч, що заповнює жовчний міхур, рідка. Але за певних умов з речовин, що складають жовч, утворюються жовчні камені різного розміру, причому найбільші з них досягають маси 0,5 кг. Камені дратують стінки жовчного міхура, приводячи до їх запалення – гострого холециститу.
Якщо камені перекривають вивідний проток підшлункової залози, то в ній розвивається запалення – панкреатит. Якщо камені в жовчному міхурі ніяк себе проявляють (а це буває досить часто), то і лікування не потрібно. Але якщо камені викликають повторювані больові напади, то жовчний міхур видаляють.
Методи вивчення процесів травлення у людини. У фізіології вивчення процесів травлення традиційно проводилося на тварин, за допомогою так званого фістульного методу.
Фістула – це штучно виведений на поверхню протока травної залози або порожнини травного органу, наприклад шлунка. Фундаментальні дослідження із застосуванням цього методу належать великому російському вченому, нобелівського лауреата І. П. Павлову. З дослідницькою метою фістули людині не накладають.
Основні методи дослідження травних функцій у людини орієнтовані на їх нешкідливість і безболісність. Для цього використовують зондові і беззондового методи. При зондових дослідженнях випробуваний проковтує (або її вводять через ніс) еластичну трубку (зонд), яка проводиться в шлунок, дванадцятипалу або худу кишку. Зондові методи дозволяють визначати обсяг секрету і зміст різних його компонентів.
Крім того, нині широко застосовують дослідження за допомогою ендоскопів, робота яких заснована на отриманні відеозображення, за допомогою якого оглядають порожнину травного каналу і навіть проток травних залоз. До числа беззондовий методів слід віднести застосування рентгена, ультразвукових досліджень (УЗД) та ін.