Характеристика еколого-біологічної ролі ДНК

ДНК поряд з білками є невід’ємною складовою частиною живої речовини; без цих сполук життя як властивість матерії практично неможлива, що і характеризує еколого-біологічну роль ДНК. Можна назвати такі біолого-екологічні функції ДНК.

1. ДНК – це «вмістилище» інформації про ознаки даного організму, тому за рахунок передачі ДНК генеративним (статевим) клітинам відбувається передача спадкових ознак від батьків до нащадків.

2. На ДНК відбувається синтез РНК, за рахунок чого відбувається передача інформації про будову і властивості білків на органели, на яких відбувається біосинтез білка, що призводить до синтезу білків з певними властивостями і до реалізації конкретних ознак, властивих даному організму.

3. Окремі ділянки ДНК «відають» інформацією про певні конкретних ознаках організму і носять назву «гени» (гени є матеріальною основою спадковості).
(Визначення поняття ген неоднозначно, існують різні точки зору з цього питання, однак, не ускладнюючи картину, можна використовувати таке визначення:
Ген – це певна ділянка молекули ДНК з різноманітними видами його будови, що складається з певної кількості залишків нуклеотидів, що відповідає за передачу і реалізацію даного конкретного ознаки від одного організму до іншого.)

4. ДНК разом з білками утворюють хромосоми – особливі органели клітини, які чітко проявляються в процесі «непрямого» поділу (мітозу). Завдяки наявності хромосом відбувається рівномірний розподіл ядерної речовини, а саме ДНК, між дочірніми клітинами, що важливо для рівноцінності майбутнього потомства і його виживання в умовах зовнішнього середовища.

5. На вихідних молекулах ДНК відбувається синтез (самовідтворення) нових молекул ДНК в період інтерфази (проміжку часу між поділами) або в період підготовки клітин до поділу (якщо знову утворюються клітини надалі не здатні до поділу, що характерно для сперматозоїдів, еритроцитів і т. д.).

Посилання на основну публікацію