Види імунітету – реферат

Здатність до розпізнавання чужорідних структур і захисту власного організму від інтервентів сформувалася досить рано. Елементарні системи захисту від будь-яких чужорідних речовин мають вже нижчі організми, зокрема безхребетні (губки, кишковопорожнинні, черви). Організм людини, як і всіх теплокровних тварин, вже має сложноорганізованную систему протидії генетично чужорідним агентам. Однак анатомічна будова, фізіологічні функції і реакції, що забезпечують такий захист в окремих видів тварин, у людини і нижчих організмів відповідно до рівня еволюційного розвитку істотно розрізняються.

Так, фагоцитоз і алогенна ингибиция як одні з ранніх філогенетичних захисних реакцій властива всім багатоклітинних організмів; диференційовані лейкоцітоподобние клітини, що виконують функції клітинного імунітету, з’являються вже у кишковопорожнинних і молюсків; у круглоротих (міноги) виникають зачатки тимуса, Т-лімфоцити, імуноглобуліни, відзначається імунна пам’ять; у риб вже є типові для вищих тварин лімфоїдні органи – тимус і селезінка, плазматичні клітини і антитіла класу М; птахи мають центральним органом імунітету у вигляді сумки Фабриціуса, у них з’являється здатність реагувати у вигляді гіперчутливості негайного типу. Нарешті, у ссавців імунна система досягає найбільш високого рівня розвитку: формуються Т-, В- і А-системи імунних клітин, здійснюється їх кооперативне взаємодія, з’являється здатність синтезу імуноглобулінів різних класів і форми імунного реагування.

Залежно від рівня еволюційного розвитку, особливостей та складності сформувалася імунної системи, здібностей останньої відповідати тими чи іншими реакціями на антигени в імунології прийнято виділяти окремі види імунітету.

Так, введено поняття про природжений і набутому імунітеті (рис. 9.1). Вроджений, або видовий, імунітет, він же спадковий, генетичний, конституціональна – це вироблена в процесі філогенезу генетично закріплена, що передається у спадок несприйнятливість особин даного виду до якого-небудь чужорідного агенту. Прикладом може служити несприйнятливість людини до деяких збудників, у тому числі до особливо небезпечних для сільськогосподарських тварин (чума великої рогатої худоби, хвороба Ньюкасла, що вражає птахів, віспа коней та ін.), Нечутливість людини до бактеріофагів, вражаючим клітини бактерій. Пояснити видовий імунітет можна з різних позицій: нездатністю чужорідного агента до адгезії на клітинах і молекулах-мішенях, що визначають запуск патологічного процесу і активацію імунної системи, його швидкої деструкцією ферментами макроорганізму, відсутністю умов для колонізації макроорганізму.

Видовий імунітет може бути абсолютним і відносним. Наприклад, нечутливі до правцевим токсину жаби реагують на його введення при підвищенні температури їх тіла. Лабораторні тварини, нечутливі до якого-небудь чужорідного агенту, реагують на нього на фоні введення імунодепресантів або видалення центрального органу імунітету – тимуса.

Набутий імунітет – це несприйнятливість до чужорідного агенту чутливого до нього організму людини, тварин, що купується в процесі індивідуального розвитку, тобто розвитку кожної особини окремо. Основою її є потенція до імунної захисту, яка реалізується лише при необхідності і в певних умовах. Набутий імунітет, точніше його кінцевий результат, сам по собі не успадковується (на відміну, звичайно, від потенції), це індивідуальний прижиттєвий досвід.

Розрізняють природний і штучний набутий імунітет. Прикладом природного набутого імунітету у людини може служити несприйнятливість до інфекції, що виникає після перенесеного інфекційного захворювання (так званий постінфекційний імунітет), наприклад після скарлатини. Штучний набутий імунітет створюється навмисно для формування несприйнятливості організму

до певного агенту шляхом введення спеціальних імунобіологічних препаратів, наприклад вакцин, імунних сироваток, імунокомпетентних клітин (див. розділ 14).

Набутий імунітет може бути активним і пасивним. Активний імунітет обумовлений безпосереднім залученням системи імунітету в процес його формування (наприклад, поствакцинальний, постінфекційний імунітет). Пасивний імунітет утворюється за рахунок введення в організм вже готових іммунореагентов, здатних забезпечити необхідний захист. До таких препаратів належать антитіла (препарати імуноглобулінів та імунні сироватки) і лімфоцити. Пасивний імунітет формується у плода в ембріональному періоді за рахунок проникнення материнських антитіл через плаценту, а в період грудного вигодовування – при поглинанні дитиною антитіл, що містяться в молоці.

Оскільки у формуванні імунітету беруть участь клітини імунної системи і гуморальні фактори, прийнято активний імунітет диференціювати залежно від того, який з компонентів імунних реакцій відіграє провідну роль у формуванні захисту від антигену. У зв’язку з цим розрізняють гуморальний, клітинний імунітет. Прикладом клітинного імунітету може служити трансплантаційний імунітет, коли провідну роль в імунітеті відіграють цитотоксичні Т-лімфоцітикіллери. Імунітет при токсінеміческіх інфекціях (дифтерія) і інтоксикаціях (правець, ботулізм) обумовлений в основному антитілами (антитоксинами).

Залежно від спрямованості імунітету, тобто природи чужорідного агента, виділяють антитоксичний, противірусний, протигрибковий, антибактеріальний, антипротозойний, трансплантаційний, протипухлинний та інші види імунітету.

Імунітет може підтримуватися, зберігатися або в відсутність або тільки в присутності чужорідного агента в організмі. У першому випадку такий агент відіграє роль пускового фактора, а імунітет називають стерильним, у другому – нестерильним. Прикладом стерильного імунітету є поствакцинальний імунітет при введенні убитих вакцин, а нестерильного – імунітет при туберкульозі, який підтримується постійною присутністю в організмі мікобактерій туберкульозу.

Імунітет може бути системним, тобто генералізованим, що поширюється на весь організм, і місцевим, при якому спостерігається більш виражена резистентність окремих органів і тканин. Як правило, враховуючи особливості анатомічної будови та організації функціонування, поняття «місцевий імунітет» використовується для позначення резистентності слизових оболонок (тому його називають іноді мукозальной) і шкірних покривів. Такий підрозділ також умовно, так як в процесі формування несприйнятливості ці види імунітету можуть переходити один в одного.

Посилання на основну публікацію