Види травлення в тонкій кишці

Кишкове травлення починається вже в дванадцятипалій кишці, яка відіграє особливу роль у травленні. У просвіт дванадцятипалої кишки виділяються не тільки секрети її власних залоз, але і жовч, а також панкреатичний сік. Секрет залоз дванадцятипалої кишки містить слиз, що захищає слизову оболонку, а також ферменти, що розщеплюють білок, і ентерокіназа, що перетворює неактивний фермент підшлункового соку тріп-сіноген в активний трипсин. Панкреатичний сік (секрет підшлункової залози) безбарвний, має лужну реакцію (рН 7,3-8,7). Він містить різні ферменти, що перетравлюють білки, жири, вуглеводи. Ферменти трипсин і хімотрипсин розщеплюють білки до амінокислот; липаза і липолитическая субстанція розщеплюють жири до гліцерину і жирних кислот; амілаза, глікозідаза, галакто-зідаза і мальтаза розщеплюють вуглеводи до моносахаридів; ри-бонуклеази розщеплюють РНК до мономерів. Ферменти, що розщеплюють білки (пептідази), секретуються в неактивній формі, їх активація відбувається під впливом ентерокінази, що виділяється клітинами слизової оболонки дванадцятипалої кишки.

Секреція соку підшлункової залози відбувається рефлек-торно у відповідь на сигнали, що йдуть від рецепторів слизової оболонки порожнини рота, а також на подразнення слизової оболонки дванадцятипалої кишки кислої харчовою кашкою, що надходить із шлунка.

Секреція соку підшлункової залози починається умовно-рефлекторно вже при думках про їжу, погляді на неї, обстановці їжі. Надходження їжі в ротову порожнину, роздратування рецепторів органу смаку та нюху, надходження їжі в шлунок і роздратування його рецепторів рефлекторно посилюють секрецію соку підшлункової залози, яка досягає максимуму при вступі хімусу в дванадцятипалу кишку. Білкова і вуглеводна їжа збільшує секрецію соку підшлункової залози в перші дві години з максимумом під час другого години після їжі, причому секреція триває від 4 – 5 годин (білкова їжа) до 9-10 годин (хліб); при прийомі жирної їжі (включаючи молоко) секреція триває близько п’яти годин (максимум протягом третього години). Секрецію травних ферментів підшлункової залози стимулюють також гормони секретин і холецисто-кинин, що виділяються ендокринними клітинами слизової оболонки дванадцятипалої і початкового відділу тонкої кишки у відповідь на хімічні та механічні подразнення їжею. У підшлункову залозу ці гормони надходять з кров’ю із судин дванадцятипалої кишки.

Жовч, що утворюється в печінці в проміжку між прийомами їжі, надходить в жовчний міхур в рідкому вигляді, концентрується там в 7 – 8 разів (вода всмоктується слизовою оболонкою жовчного міхура). Надходить в дванадцятипалу кишку жовч виділяється з жовчного міхура. Жовч, що має золотисто-жовтий колір, містить жовчні кислоти, жовчні пігменти, холестерин та інші речовини. Протягом доби утворюється 0,5 – 1,2 л жовчі, її рН = 7,8 – 8,6; вміст води досягає 95 – 98%. У жовчі є солі жовчних кислот, білірубін, холестерин, жирні кислоти, лецитин, мінеральні елементи. Однак у зв’язку з ритмом харчування немає необхідності в постійному надходженні жовчі в дванадцятипалу кишку. Цей процес регулюється гуморальними і нервово-рефлекторними механізмами.

Жовч емульгує жири до найдрібніших крапель і сприяє їх всмоктуванню, активує травні ферменти, уповільнює гнильні процеси, посилює перистальтику тонкої кишки.

Желчеобразование і надходження жовчі в дванадцятипалу кишку стимулюються присутністю їжі в шлунку і дванадцятипалої кишці, а також видом і запахом і регулюється нервовим і гуморальним шляхами. Натщесерце жовч накопичується в жовчному міхурі, під час прийому їжі виділяється завдяки скороченню гладких м’язів стінки жовчного міхура. Гормон холецистокінін, що виділяється клітинами слизової оболонки дванадцятипалої кишки у відповідь на надходження в кишку хімусу, що містить жири, стимулює панкреатичну секрецію (ферменти), скорочення жовчного міхура. Блукаючий нерв (парасимпатична нервова система) стимулює скорочення жовчного міхура.

Під час травлення секреція жовчі та її виділення в просвіт кишечника різко збільшується; поза його сфінктер Одді закритий, і жовч накопичується в жовчному міхурі, де вона концентрується. Вже через 3-12 хвилин після початку їжі рефлекторно посилюється секреція жовчі. Особливо інтенсивно виділяється жовч при поїданні змішаної їжі, велика кількість виділяється у відповідь на споживання жиру, молока, м’яса, яєчних жовтків. З жовчного міхура жовч виділяється в дванадцятипалу кишку завдяки скороченню м’язів жовчного міхура і розслаблення сфінктера загальної жовчної протоки. Жовч нейтралізує кислу реакцію хімусу, інактивує пепсин, компоненти жовчі емульгують жири, що містяться в харчових продуктах, тим самим полегшуючи дію ферментів, що розщеплюють жири, і стимулюють всмоктування продуктів переробки жирів.

З дванадцятипалої кишки (завдяки її перистальтике) харчова кашка просувається в худу, а потім в клубову кишку. Виділяється кишковими залозами у відповідь на механічні та хімічні подразнення кішечниш сік (до 2,5 л на добу) розщеплює пептиди (білки) до амінокислот, цукру (полі-і дисахариди) – до глюкози і фруктози. У кишковому соку міститься більше 22 травних ферментів, у тому числі ентерокіназа (активатор тріпсіногена підшлункової залози), пептідаза, ліпаза, амілаза і фосфатаза, сахараза та ін.

Травлення відбувається як в просвіті тонкої кишки (порожнинне травлення), так і на поверхні мікроворсинок щіткової облямівки кишкового епітелію (пристеночное, або мембранне, травлення).

Завдяки рухам тонкої кишки кислий химус, що надходить зі шлунка, перемішується з лужними соками підшлункової залози, печінки і кишкових залоз, причому кишковий вміст постійно контактує зі слизовою оболонкою тонкої кишки. Протягом доби у людини виділяється до 2,5 л кишкового соку. Його численні ферменти, що розщеплюють білки, жири, вуглеводи, відбуваються із зруйнованих слущенних епітеліальних клітин слизової оболонки кишечнику. В результаті безперервного процесу регенерації клітини відновлюються.

В епітеліальному покриві тонкої кишки розташоване найбільше стовпчастих епітеліоцитів (90%). На їх апікальній поверхні є облямівка, утворена величезною кількістю покритих гликокаликсом паралельних мікроворсинок (1500 – 3000 на поверхні кожної клітини) довжиною до 2 мкм, шириною близько 100 нм кожна, які збільшують в 30 – 40 разів всмоктувальну поверхню цих клітин. Однак роль мікроворсинок не обмежується всмоктуванням. У них виявлено велику кількість ферментів, які беруть участь у розщепленні (пристінкові травлення) харчових продуктів. Це пептиду-зи, що розщеплюють білки, полі-, оліго-, три- і дипептиди (три-пептідаза, амінопептидази, амінополіпептідаза); ферменти, що розщеплюють вуглеводи (амілаза, глюкозидаза, дісахараза, мальтаза, ізомальтаза, лактази). Гликокаликс складається з мережі мукополісахаридів, в осередках якій розташовуються адсорбовані ферменти підшлункової залози, а біля основи гли-кокалікса – ферменти, пов’язані з мембраною клітини. Перші розщеплюють харчові речовини до олігомерів, другі – до мономерів. В мембрану вбудовані інтегральні білки – переносники, що здійснюють перенесення речовин. Транспорт речовин здійснюється у двох напрямках: від поверхні, зверненої в просвіт, до поверхні, зверненої до капілярів (всмоктування), і навпаки (екскреція).

Форма ворсинок постійно змінюється. Ритмічно скорочуючись з частотою 6 – 8 разів на хвилину, вони округлюються у зв’язку зі скороченням міоцитів, кров з судин виганяється. Після цього ворсинки повільно збільшуються до вихідної величини, а капілярна мережа заповнюється кров’ю. Кожна ворсинка скорочується незалежно від інших. При посиленому всмоктуванні руху ворсинок найбільш активні. При голодуванні вони різко загальмовані. Випрямляючи, ворсинки вступають у більш тісний контакт з хімусом, полегшується проникнення продуктів розщеплення білків, жирів, вуглеводів, води, мінеральних речовин в ентероцити з покресленої облямівкою. Речовини проходять через гликокаликс, плазмалемму, цитозоль і виділяються з клітини через клітинну мембрану, яка покриває базальну і бічні (нижче клітинних контактів) частини клітини. Мембранне (пристеночное) травлення, відкрите вітчизняним ученим А.М. Уго-лівим (1967), здійснюється ферментами, адсорбованими гликокаликсом і зануреними в нього, а також ферментами, пов’язаними з мембраною епітеліоцитів.

Активному травленню і всмоктуванню сприяє інтенсивний кровотік в тонкій кишці, який під час їжі становить 400 мл / хв., А на висоті травлення – 750 – 800 мл / хв.

Посилання на основну публікацію