Сутність домінування і рецесивності

Для прояви домінування одного алеля над іншим необхідні наступні умови: домінантний аллель повинен забезпечувати в достатній кількості синтез молекул, що визначають специфічність дії гена, а рецесивний аллель – синтез молекул, неактивних щодо даної функції і не вступають в конкурентні

відносини з активними молекулами в жодній з реакцій, в якій ті беруть участь. Ці умови часто реалізуються в біохімічних мутантів. Більшість мутацій, які зачіпають структурні гени, ферментів метаболізму призводять до появи алелей, повністю позбавлених активності. Вони контролюють синтез поліпептидів зі зміненою структурою і неактивних поліпептидів таким чином, що їх присутність в клітці не впливає на функціонування нормальних ферментів.

Домінантний аллель – це найчастіше найбільш поширений аллель серед особин даного виду в природних умовах (дикий тип). Рецесивний аллель – продукт більш-менш недавньої мутації. Як правило, він елімінується природним відбором і може зберігатися тільки в штучних популяціях. Наприклад, у дрозофіли сотні мутантних алелів підтримуються в генетичних лабораторіях. Переважна більшість їх повністю рецесивні по відношенню до дикого аллелю. Дуже часто у вищих організмів рецесивні аллели в гомозиготному стані летальні, а в присутності одного домінантного алеля в гетерозиготі забезпечують нормальний розвиток організму. Однак необхідно відзначити, що домінування рідко буває абсолютним.

Гетерозигота може бути зовні схожа на дикий тип, але при ретельному аналізі вдається виявити і незначні відмінності. Наприклад, гладкі гетерозиготні насіння гороху, подібні за фенотипом з гомозиготними, мають мікроскопічні відмінності в структурі зерен крохмалю. В даному випадку у гетерозигот концентрація ферменту, що здійснює полімеризацію мальтози, занадто мала, щоб забезпечити утворення правильних зерен крохмалю.

Посилання на основну публікацію