Зміст статті
Специфічний імунітет – спосіб захисту організму від живих тіл і речовин, що несуть в собі ознаки генетичної чужорідності. Він забезпечується імунною системою – сукупністю лімфоїдних органів, тканин і клітин, макрофагами разом з продуктами їх життєдіяльності. Ці органи називаються імунокомпетентними. Специфічний імунітет проявляється в імунній відповіді, який здійснюється двома системами.
- Т-система забезпечує клітинний противірусний і протипухлинний імунітет.
- B-система формує гуморальний антибактеріальний імунітет.
Т-система імунітету:
- тимус;
- тімусзалежні клітини (Т-лімфоцити);
- антигенроспізнаючі рецептори на поверхні Т-лімфоцитів;
- група регуляторних молекул – цитокіни.
Значення тимуса в Т-системі імунітету полягає в тому, що в ньому відбуваються проліферація, дозрівання, диференціювання тімусозалежних Т-лімфоцитів.
Зрілі Т-лімфоцити:
- Т-кілери (цитотоксичні лімфоцити). Вони є ефекторними і безпосередньо здійснюють захисну функцію;
- Т-супресори виконують регуляторну функцію, регулюють інтенсивність імунної відповіді за рахунок придушення активності Т-хелперів. Вони запобігають розвитку аутоімунних реакцій і забезпечують несприйнятливість матері до батьківських антигенів, дають можливість плоду вижити;
- Т-хелпери – імунорегуляторні клітини, вони не здійснюють кінцевих ефекторних функцій, необхідні для розвитку імунної відповіді Т-кілерами і В-лімфоцитами.
- Периферичні органи Т-системи імунітету.
Зрілі Т-лімфоцити надходять в лімфатичні вузли, селезінку. Контакт Т-лімфоцитів з антигеном може відбуватися:
- у регіонарних лімфатичних вузлах, якщо антиген проникає через покривні бар’єрні тканини;
- в селезінці, якщо антиген знаходиться в крові;
- у брижових лімфатичних вузлах при проникненні антигену через слизову ШКТ.
У периферичних органах відбувається другий етап диференціювання Т-лімфоцитів – імуногенез. При першому контакті антигену з Т-лімфоцитами антиген взаємодіє з рецепторами потрібної специфічності. Це призводить до стимуляції ділення і диференціювання. Усі дочірні клітини, що відбулися з однієї імунокомпетентної клітини, сенсибілізовані антигеном, реагують з одним і тим же антигеном – утворюється клітинний клон Т-лімфоцитів. В організмі дорослої людини є клітинні клони приблизно до 106-107 різних антигенів.
В-система імунітету:
- кістковий мозок – джерело клітин, що продукують антитіла (Β-лімфоцити);
- власне В-лімфоцити;
- набір різних антитіл – імуноглобулінів.
Антиген – це речовина, здатна викликати реакції набутого імунітету. Антигеном може бути не всяка речовина, а лише та, яка чужеродно макромолекулярна і має стійку хімічну структуру.
Антитіла – специфічні сполуки, що утворюються при впровадженні антигену. Антитіла називають імуноглобулінами.
При проникненні антигену і досягненні його достатньої концентрації в лімфоїдній тканині розвиваються процеси, що призводять до накопичення в крові специфічних антитіл. При первинній відповіді процес накопичення проходить в три етапи:
- латентна фаза – інтервал часу до появи перших антитіл;
- фаза зростання – швидке збільшення кількості антитіл до максимально можливих величин;
- фаза зниження – загасання відповіді.
При повторному попаданні антигену в організм вироблення антитіл відбувається швидше за рахунок клітин пам’яті від першої імунізації. В-лімфоцити дозрівають в кістковому мозку і лімфатичних фолікулах кишечника. Зрілі В-лімфоцити діляться на В1-лімфоцити, які забезпечують синтез імуноглобуліну класу М без допомоги Т-хелперів, В2-лімфоцити (на мембрані розташовуються рецептори імуноглобулінів всіх 5 класів, що сприяє їх синтезу за допомогою Т-хелперів і макрофагів).
Основна функція В-лімфоцитів – гуморальна відповідь на тімусозалежні антигени. Зрілі В-лімфоцити надходять у кров, звідти в периферичні лімфоїдні органи. У лімфатичних вузлах В-лімфоцити знаходяться в стані спокою, складаючи 35% всіх лімфоцитів. Найбільша кількість В-лімфоцитів знаходиться в селезінці.
Гуморальна ланка імунної відповіді
Гуморальна відповідь забезпечується взаємодією 3 видів клітин:
- макрофагів;
- Т-хелперів;
- В2-лімфоцитів.
Антиген надходить у кров і накопичується в периферичних лімфоїдних органах. Тут антигени взаємодіють з макрофагами, які можуть бути:
- антигенпереробними (знищують об’єкт);
- антигенпредставляючими (здійснюють процесинг – представляють антиген Т-хелперів і В-лімфоцитів, переробляють антиген до форми, доступної для В- і Т-лімфоцитів).
При повторному потраплянні в кров антигену специфічне антитіло утворює з ним комплекс «антиген – антитіло», який запускає неспецифічні гуморальні і клітинні механізми захисту.
Клітинні ланки імунної відповіді
Проникаючий в організм антиген переробляється фагоцитами, в результаті процесингу активізується цитотоксичний Т-кілер, який має цитолітичний білок порфирін, який, проникаючи в клітину-мішень, руйнує її шляхом осмотичного шоку. Т-кілери виділяють лімфокіни, завдяки яким підвищується чутливість макрофагів до конкретних клітин. Т-кілери виділяють активні форми кисню, які, проникаючи в цитоплазму клітини-мішені, викликають її загибель.
Клітинна відповідь Т-кілерів здійснюється щодо клітин-мішеней, уражених вірусом, клітин пухлини, клітин трансплантанта при тканинній несумісності донора та реципієнта.