Швидкість руху повітря

Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів здійснюється за рахунок змін тонусу м’язів, що іннервуються від рухових ядер трійчастого, язикоглоткового і блукаючого нервів. Особливо важлива наявність тонусу цих м’язів для забезпечення прохідності глотки, яка на відміну від інших ділянок дихальних шляхів не має власного кісткового або хрящового каркаса і її стінки можуть злипатися при зниженні внутріглоточного тиску повітря. При вдиху на рівні глотки створюються умови для появи негативного (меншого, ніж атмосферний) тиску. В такому падінні тиску має значення високий опір току повітря носових ходів, а також те, що при зростанні швидкості руху повітря його тиск на бічні стінки зменшується. Ожиріння, збільшення мигдаликів, набряклість зменшують просвіт глотки, сприяють зростанню лінійної швидкості струменя потоку повітря в горлі, зниження тиску на її стінки і їх коллабірованіе (перекриття, злипання).

Механізмом, що протидіє перекриття верхніх дихальних шляхів при вдиху, є скорочувальна активність принаймні 24 пар м’язів рота і гортані. Ці м’язи беруть участь не тільки в забезпеченні зовнішнього дихання, але і в мотаній, формуванні мовних фонем, ряді інших рефлекторних реакцій.

У забезпеченні прохідності глотки особливо важливі скорочення підборіддя-мовний, підборіддя-підязиковий, грудино-під’язикової, щіто-під’язикової м’язів, а також м’язів мови. Тонус вищеперелічених м`язів збільшується при вдиху. Завдяки цьому під’язикова кістка, надгортанник, мова і передня стінка ротоглотки зміщуються вентрально, збільшуючи просвіт глотки, стійкість її стінок і прохідність для повітря.

Перекриття верхніх дихальних шляхів на вдиху – сонне апноє найлегше відбувається уві сні. Сонним апноє називають зупинку дихання, що триває не менше 10 с, або епізоди різкого зменшення вентиляції легенів. При наявності частих епізодів сонного апное у дорослих людей розвивається ряд порушень в організмі, а у дітей першого року життя сонне апноє може стати причиною смерті.

Посилання на основну публікацію